Звільнення працівника: право та законодавчі гарантії
Держава гарантує працездатним громадянам вільний вибір трудової діяльності. Таким чином, громадянам гарантується, як право обирати місце праці, так і його зміну, відповідно до своїх уподобань, професійних навиків та потреб.
В той же час припинення трудового договору з працівником покладає на власника або уповноважений орган певні зобов’язання.
Зокрема, у разі припинення трудового договору незалежно від підстав, передбачених ст.36 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний оформити відповідний наказ або розпорядження. З таким рішенням власник або уповноважений ним орган повинен ознайомити працівника під підпис.
При цьому, трудовий договір має бути розірваним з моменту фактичного припинення роботи працівником, а не з дня видавання власником або уповноваженим ним органом відповідного наказу (розпорядження).
Крім того, відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Стаття 116 Кодексу законів про працю України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться безпосередньо в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Повний розрахунок означає виплату працівникові:
-заробітної плати, що йому належить;
-грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки, якщо працівник має на неї право;
-вихідної допомоги у випадках, передбачених статтею 44 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у передбачені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відсутність коштів у власника або уповноваженого ним органу не знімає з нього вини щодо невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний також видати у день звільнення працівникові його трудову книжку з унесеним до неї відповідним записом.
Відповідно до частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважатиметься день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ (розпорядження) і вноситься запис до трудової книжки працівника.
Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою щодо необхідності отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмової згоди працівника.
Інспектор праці відділу соціального забезпечення
виконавчого комітету Глобинської міської ради О.В.Логвин
