A A A K K K
для людей із порушенням зору
Глобинська громада
Полтавська область, Кременчуцький район

До ювілею Григора Тютюнника

Дата: 02.12.2021 08:36
Кількість переглядів: 188

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкі умови життя: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війною моральні й матеріальні втрати, відіграли згодом велику роль і у виборі тем та сюжетів, і у формуванні світосприймання майбутнього письменника.

Після визволення України від фашистської навали Тютюнник закінчив п’ятий клас сільської школи і вступив до ремісничого училища; працював на заводі імені Малишева у Харкові, в колгоспі, на будівництві Миронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі.

Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник.

Після закінчення Харківського університету (1962) Григір Тютюнник учителював у вечірній школі на Донбасі. В 1963 — 1964 pp. працював в редакції газети «Літературна Україна», публікував в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання: «Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито…». Молодіжні журнали «Дніпро» та «Зміна» публікують новели «Місячної ночі», «Зав’язь», «На згарищі», «У сутінки», «Чудасія», «Смерть кавалера».

Зацікавившись кінематографом, Григір  Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, — створює літературний сценарій за романом Григорія Тютюнника «Вир», рецензує твори колег-кінодраматургів та фільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, а згодом повністю віддається літературній творчості.

1966p. вийшла перша його книжка «Зав’язь» (вид-во «Молодь»). «Зав’язь» була однією з тих книжок, які засвідчили новий злет української прози і зробили популярним ім’я Григора Тютюнника.  У 1968р. «Литературная газета» оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Григору Тютюннику було присуджено премію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшли повість «Облога» та кілька оповідань.

За книги «Климко» (1976) і «Вогник далеко в степу» (1979) Григору Тютюннику присуджено республіканську літературну премію ім. Лесі Українки 1980 p.

В останні місяці життя письменник працював над повістю «Житіє Артема Безвіконного».

6 березня 1980р. Григір Тютюнник помер.

1989 р. його творчість була посмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Світлою сторінкою в житті Григора Тютюнника була більш, ніж десятилітня дружба з Феодосієм Роговим.  Їх об′єднувала щира любов до рідної полтавської землі, однакові погляди на те, що відбувалось в суспільстві та літературі. Григір був чесною , правдивою і благородною людиною. Саме ці риси, притаманні і Феодосію Роговому, об′єднали двох видатних письменників. Григір Тютюнник першим оцінив роман «Свято останнього млива» Феодосія Рогового, хоча так і не побачив його опублікованим.  Феодосій Роговий присвятив Григору Тютюннику кілька документальних новел. А ще про їхню дружбу можна дізнатись із листів, які вони надсилали один одному дуже часто.

 

20 листопада 1991 р. В «Зорі Полтавщини» Феодосій Роговий опублікував спогади про Григора Тютюнника під назвою «Новела з великого життя» - своєрідну духовну сповідь Другові, якого після відходу ніхто вже не замінив.

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень