Глобинська громада
Полтавська область, Кременчуцький район

ЧОРНОБИЛЬ: ПАМ’ЯТЬ, ЩО НЕ ЗГАСАЄ (До 40-х роковин Чорнобильської катастрофи)

Дата: 04.11.2026 16:08
Кількість переглядів: 30

2026 рік — рік 40-х роковин Чорнобильської катастрофи. Минуло чотири десятиліття від тієї страшної ночі 26 квітня 1986 року, коли аварія на Чорнобильській атомній електростанції сколихнула Україну та весь світ. Ця трагедія залишила глибокий слід в історії, долях мільйонів людей і навколишньому середовищі. Вона стала символом людської мужності, самопожертви та водночас нагадуванням про ціну безвідповідальності й нехтування безпекою.

Фото без опису

Чорнобильська катастрофа торкнулася не лише тих, хто жив поблизу станції. Її відлуння відчули в багатьох куточках України, зокрема й на Полтавщині. А історія Глобинщини зберігає маловідомі сторінки, пов’язані з планами будівництва атомної електростанції поблизу села Липове.

Як Глобинщина відстояла свою землю

Чорнобильська тема має особливе значення і для нашого краю. Як свідчать історичні матеріали, на початку 1970-х років у районі с.Липового розглядалося питання будівництва атомної електростанції.

На той час у Липовому вже працювала широкопрофільна компетентна комісія, яка вивчала рельєф, кліматичні умови, наявність водних ресурсів та інші чинники, необхідні для розміщення атомного об’єкта. У 1970 році була створена державна колегія, до складу якої входили представники господарських, партійних і радянських органів Полтавської області та Глобинського району.

Питання будівництва атомної електростанції на Глобинщині неодноразово поверталося до обговорення. Проте місцева влада та фахівці наполегливо відстоювали інтереси краю, наводячи вагомі економічні й екологічні аргументи. Глобинський район був одним із найбільших сільськогосподарських районів України: тут вирощували зернові культури, цукрові буряки, соняшник, розвивали тваринництво та рибництво. Будівництво атомного об’єкта могло негативно вплинути на ці галузі, зокрема через значне використання водних ресурсів.

«Для прийняття остаточного рішення про початок спорудження гіганту енергетики, який мав би знаходитися на території Глобинського району, в 1970 році була створена державна колегія, до складу якої входили і представники господарських, партійних, радянських органів Полтавської області та Глобинського району. Тоді я працював заступником голови райвиконкому і був учасником цієї наради. Засідання тривало довго. Майже всі питання, які стосувалися планування, призначення генпідрядників, фінансування вирішені позитивно. Для остаточного прийняття рішення про початок будівництва потрібно було під актом поставити підписи представникам місцевих органів влади. Надали мені слово. Я розповів про структуру району, про те, що він один з найбільших сільськогосподарських районів в Україні. Тоді у нас доглядали 90 тисяч голів великої рогатої худоби, 88 тисяч свиней, 24 тисячі овець, вирощували на тисячах гектарів високі врожаї зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. Висловив занепокоєння, що будівництво атомного об’єкта могло негативно вплинути на ці галуз, а в майбутньому з експлуатацією електростанції спостерігатиметься значний відтік робочої сили, якої і зараз не вистачає, а останні рішення Пленумів ЦК КПРС передбачають збільшення виробництва продуктів харчування. Мене підтримали обласні представники наради. Згодом нас повідомили, що споруджуватиметься атомна електростанція в іншому місці» (зі спогадів Миколи Петровича Малька, другого секретаря Глобинського районного комітету КПУ)

Особливе занепокоєння викликала перспектива охолодження реакторів водою з Дніпра та Сули. Як зазначається в історичних матеріалах, генеральний директор обласного об’єднання «Полтаварибгосп» Олександр Христян наголошував, що цикл охолодження реакторів міг негативно вплинути на вирощування та розведення риби у ставках найбільшого в Європі рибного господарства. Існували також побоювання, що відпрацьована вода через насосну систему може потрапляти до вирощувальних і нагульних ставків, створюючи ризик радіаційного забруднення.

Ці аргументи стали важливими у протистоянні планам будівництва. Після чергового розгляду питання місцева влада знову виступила проти розміщення атомної електростанції на території Глобинщини. Зрештою, будівництво в Липовому не було реалізоване

 Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не забуваємо.

Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих і померлих унаслідок Чорнобильської катастрофи, висловлюємо глибоку вдячність ліквідаторам, які стали на захист людства від невидимої небезпеки.

Чорнобиль — це не лише трагедія минулого. Це пам’ять, що живе в серцях поколінь, відповідальність за майбутнє та нагадування про ціну людської мужності.

Пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя. Шануємо тих, хто врятував інших.

 


« повернутися