Щодо праці та оплати праці під час запровадження карантинних заходів
В період карантину, запровадженого у зв’язку із ситуацією, що виникла з поширенням інфекції короновірусу, виникає цілий ряд проблемних питань пов’язаних із зупиненням виробничих процесів та оплатою праці найманих працівників.
Слід зауважити, що на сьогодні примусове обмеження здійснення виробничої діяльності введено лише для певних категорій підприємств (заклади громадського харчування, кінотеатри, торгові центри, метро, ринки, здійснення міжміських перевезень та інше).
В інших випадках роботодавець має вчиняти дії, виходячи із власних переконань необхідного обсягу дотримання профілактичних заходів з попередження короновірусної інфекції під час здійснення виробничої діяльності. Таким чином, чимало працівників у зв’язку з вищезазначеними обставинами вимушено відсторонюються від виробничої діяльності. Як бути в такому разі, як мають вчинити роботодавець і які права має найманий працівник в даній ситуації?
Змінами в трудове законодавство України передбачено підставу збільшення кількості днів неоплачуваної відпустки за угодою сторін у разі карантину. Зокрема, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 530-ІХ передбачено нові однакові за змістом зміни до ст. 84 Кодексу Законів про працю та ст. 26 Закону України «Про відпустки». Так, строк перебування у відпустці без збереження заробітної плати встановлено без обмеження її тривалості (зокрема, на період карантину). Однак така відпустка можлива лише за заявою працівника та згодою роботодавця. В такій заяві працівник має зазначати про надання йому відпустки без збереження заробітної плати відповідно до ч. 4 ст. 84 Кодексу Законів про працю та ч. 3 статті 26 Закону України «Про відпустки» та вказати з якої дати і до закінчення карантину чи конкретно визначеної дати.
В той же час працівник має право не погодитися на надання йому неоплачуваної відпустки в зв’язку з карантинними заходами.
Крім того, хоч запровадження карантину не визначено законодавством як підставу для перенесення щорічної відпустки, в той же час чинне законодавство не забороняє надання працівнику щорічної відпустки за угодою сторін під час карантину на весь час або частково. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, у разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням (на підставі особистої заяви) та за згодою роботодавця може бути надана щорічна основна або додаткова відпустка, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством (відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності тощо).
Разом з тим, легалізовано роботу вдома. Зокрема, відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» роботодавець може доручити працівникові виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома. Тож, відтепер, робота вдома може бути ініціативою роботодавця, що значно спростить документообіг і процедуру встановлення такої роботи. Слід пам’ятати, що в цьому випадку не йдеться про зміну істотних умов праці, передбачених статтею 32 Кодексу Законів про працю, тому попереджати працівників за 2 місяці не потрібно. За роботу вдома працівник отримує ту ж оплату, що і при роботі на робочому місці. Можлива виплата компенсації за використання особистих (власних) інструментів та механізмів (ст. 125 КЗпП).
В той же час якщо продовження роботи неможливе (через примусове чи добровільне закриття підприємства тощо), роботодавець може відправити працівників без їхньої згоди у простій з оплатою їм 2/3 середньої заробітної плати. Під час простою робота не виконується.
Якщо за згодою працівника його переведено на неповний робочий день, оплата проводиться за фактично відпрацьовані години. Втім, якщо така згода працівника відсутня, змінити графік роботи роботодавець має право лише попередньо попередивши працівника за два місяці.
Оплата праці працівників незалежно від проведення карантинних заходів має проводитися двома платежами на місяць, а термін між виплатами має становити не більше 16 днів.
Інспектор праці відділу соціального забезпечення
виконавчого комітету Глобинської міської ради О.В.Логвин
