Захищаючи гідність людей з інваліднісю, ми захищаємо своє людське обличчя
Щороку 3 грудня у світі відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю, який проголошено Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році. Відзначення цієї дати спрямоване на посилення уваги до проблем людей з інвалідністю, захисту їх прав і благополуччя.
Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу, толерантне ставлення до людей з особливими потребами. У світі налічується понад 1 мільярд людей з інвалідністю, що приблизно становить 15% населення усього світу.
Толерантність – це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття. Толерантність – це поважати право іншого бути таким, яким він є:
- Головне - Людина, а не її можливості.
- Коли Ви хочете запропонувати свою допомогу, запитайте спочатку чи вона потрібна.
- Розмовляючи з людиною, яка пересувається на візку, намагайтесь знаходитися так, щоб її та Ваші очі були на одному рівні, тоді Вам буде простіше вести розмову.
- Розмовляючи з людиною, яка має труднощі в спілкуванні, слухайте її уважно. Майте терпіння її вислухати, чекайте, доки людина закінчить фразу, речення. Не виправляйте її та не намагайтесь пояснити щось замість неї. Якщо це потрібно, ставте короткі запитання, які потребують коротких відповідей.
- Розмовляючи з людиною з порушенням зору, обов`язково назвіть себе і тих людей, які прийшли з Вами. Якщо Ваша розмова проходить в групі, не забувайте пояснити до кого Ви на даний час звертаєтесь. Озвучуйте все, що ви пишете на дошці або показуєте на екрані.
- Щоб звернути на себе увагу людини з порушенням слуху, помахайте рукою або доторкніться до неї. Говорячи з нею, дивіться їй у прямо у вічі і говоріть чітко. Деякі люди читають по губах. Намагайтесь стояти так, щоб Вас та Ваші уста було добре видно та щоб Вам нічого не заважало (чашка з кавою, їжа, папка і т.п).
- Не забороняйте дітям задавати питання про людину з інвалідністю. Відкрите спілкування допомагає змінити ставлення до людей з особливими психофізичними можливостями та уникнути непорозуміння.
Але найважливіше – це, все ж таки, ставлення оточуючих. Нам потрібно спокійно сприймати всіх без вийнятку, незважаючи на індивідуальні відмінності. Люди з особливими потребами перестануть сидіти в чотирьох стінах, а ми з вами ще на один маленький крок станемо ближчими до держави, в якій ми всі так хочемо жити.
Комунальна установа
«Глобинський інклюзивно-ресурсний центр»
Глобинської міської ради
