Обов’язок кожного керівника щодо безпеки праці працівників
Політика в галузі охорони праці повинна бути незмінною основою всієї діяльності на підприємстві. Її можна представити як діяльність, пов'язану з відносинами між керівником підприємства і працівником, в центрі якої – підтримка умов безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на рівні, що забезпечує збереження здоров'я і працездатності працюючого. Формальне існування політики у галузі охорони праці саме по собі не приведе до підвищення рівня безпеки і зниження травматизму. Усе буде залежати від того, яке значення надаватиме цим питанням керівництво підприємства.
Роботодавці, які мають більше 50 працівників, зобов'язані створювати службу та мати фахівця з охорони праці. Якщо чисельність працівників не перевищує 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Крім того, у кожній організації повинні бути кабінет чи куточок охорони праці, де представлені основні нормативно-правові акти (інструкції з охорони праці, інформація про умови і небезпеки праці на робочих місцях, про ризики нанесення шкоди здоров'ю працівників тощо). Якщо на підприємстві є шкідливі або небезпечні виробничі фактори, то доведеться простежити, щоб працівники були забезпечені засобами індивідуального та колективного захисту.
За роботодавцем закріплено обов'язок – організувати та впорядкувати безпечну діяльність працівників підприємства. Для цього необхідно забезпечити навчання працівників безпечним методам виконання робіт і прийомам надання першої допомоги потерпілим на виробництві, проведення інструктажів, стажування на робочому місці та перевірки знань вимог охорони праці. Адже аналіз травматизму показує, що більшість нещасних випадків трапляється через організаційні причини: від неправильних дій чи організаторів виробництва, або безпосередніх виконавців.
Вироблення навичок у працівників виявляти перед початком і в процесі роботи наявні небезпечні ситуації – одне з найголовніших умов профілактики виробничого травматизму. Для розуміння працюючими сутності небезпеки на робочому місці необхідно скласти по кожній технологічній операції і по кожному робочому місцю перелік можливих небезпек, визначити методи їх запобігання та усунення, включити цю інформацію в інструкції з охорони праці, з якими ознайомити працюючих.
Важливий ефект дає агітаційна і роз'яснювальна робота, метою якої є усвідомлення працюючими суті, умов та причин виникнення небезпечних ситуацій на виробництві. Нерідко обставини та причини нещасних випадків просто замовчуються. Але від кого і для чого? Про причини та обставини нещасних випадків, що сталися на підприємстві, та про відповідальних осіб повинні знати колективи підприємств. Це кращий спосіб запобігти подібним порушенням у майбутньому.
Значний відсоток нещасних випадків на виробництві пов'язаний з недоліками в організації навчання працівників правилам безпечного проведення робіт, вмінню чітко і вчасно розпізнати можливість виникнення небезпечної ситуації. До них можна віднести погану поінформованість персоналу з питань безпеки праці, формальне проведення запропонованих інструктажів, відсутність практики проведення профілактичних заходів та недостатній контроль з боку відповідальних осіб. Для збереження життя і здоров'я працівників керівництво будь-якого підприємства чи організації зобов'язане серйозно поставитися до виявлення та усунення існуючих недоліків у цьому напрямку. У штаті кожного підприємства (особливо діяльність якого пов'язана з підвищеними ризиками) повинні бути спеціально підготовлені співробітники, які відповідають за навчання з питань охорони праці.
Єдиним способом одержання достовірної інформації про поточний стан справ з безпеки праці є його постійний контроль. У плановому порядку контролювати повинні усі: робітники – на своїх робочих місцях, керівники усіх рівнів – на підвідомчих їм ділянках роботи. Усі виявлені порушення повинні розглядатися з жорсткими вимогами до винної особи, тому що принцип “Все що добре закінчується, на другий день забувається” може мати зворотню силу. Слід, також, враховувати доцільність застосування стимулів для мотивації як робітників, так і керівників. Наприклад, матеріально заохочувати та зацікавлювати щодо плідних дій з питань дотримання норм безпеки. Це загальноприйнята практика в усьому світі, яка давно довела свою користь, і нею не варто нехтувати.
Таким чином, роботодавцям необхідно щоденно приділяти увагу охороні праці, керувати цим процесом, надавати службам або спеціалістам з охорони праці всебічну підтримку. Це важливо, тому що за цим стоять здоров’я та життя працівників - громадян України
