Глобинська громада
Полтавська область, Кременчуцький район

Сім’я – це найбільше щастя, яке людина може створити сама

Дата: 15.05.2024 09:30
Кількість переглядів: 81

Фото без описуСьогодні Україна вперше святкує День сім’ї 15 травня, водночас з Міжнародним днем сім’ї, який був заснований ООН 1993 року. Цей день був і залишається одним з найзворушливіших свят у нашому суспільстві.

Родина – єдине багатство, яке робить людину щасливою. А коли вона ще й велика, то щастя зростає в стократ! Саме про таку сім’ю, що мешкає у нашій громаді, піде далі мова.

У далекому 1982 році, у далекій казахській стороні (м.Каркаралінськ Карагандинської області) створилася українська сім’я Ярослава та Галини Корнукій. Предки обох молодят були вихідцями з України, тому коли після розпаду Радянського Союзу постало питання про вибір країни для подальшого проживання, великих сумнівів щодо повернення на етнічну батьківщину у родини не було. У 1993 році Ярослав, Галина та троє синів – Володимир, Василь та Дмитро – опинилися у Глобиному, а далі – у Новоселівці. Тут  для голови родини знайшлася робота трактористом у радгоспі «30-річчя Перемоги», а дружина займалася вихованням дітей та господарством.

Згодом сім’я розбагатіла ще на двох діток – сина Романа і донечку Анастасію. У 2005 році, придбавши будинок у с.Жуки, родина переїхала на нове місце проживання, де мешкає і нині.

Непомітно пролетів час, виросли діти, з’явилися внуки, батьки вийшли на заслужений відпочинок. Ярослав Ярославович пропрацював 25 років в одному господарстві, там же (ТОВ «Лан-Агро») підробляє і зараз. Галина Миколаївна, не дивлячись на чималі домашні клопоти, теж весь час працювала – листоношею. До речі, держава вшанувала материнський подвиг пані Галини та удостоїла її високого звання «Матері-героїні». Сини Володимир і Роман працюють (відповідно, у ТОВ «Лан-Агро» та 6-му Державному пожежно-рятувальному загоні), Дмитро підшуковує зараз роботу, донечка Настя, отримавши дві освіти - педагогічну та дизайнерську, планує відкрити власну справу.  З квітня 2022 року син Василь боронить нашу державу на одному з найгарячіших напрямків – Бахмутському; а ще має за плечима досвід військової служби під час АТО – тоді його бригада охороняла Волноваху. Звісно, що для тата і мами всі діти дорогі й любимі, але в цей важкий час у батьківських серцях і думках для Васі відведено окреме місце й за нього зараз всі молитви!

А ще родина Корнукій має сімох внуків – Дашу, Тараса, Миколку, Ярослава і Ярославу, Іллю та Гліба! Дідусь з бабусею з нетерпінням чекають, коли загін онучат поповниться новою гвардією, адже Діма та Настя поки що не мають власних сімей.

Незабаром – у серпні – Ярослав Ярославович і Галина Миколаївна святкуватимуть перламутрове весілля, 42 роки подружнього життя. Як багато відбулося в сім’ї за ці роки! Але весь час у родині панували любов, повага, турбота, взаємопідтримка. Батьки виростили чудових дітей і гордяться ними, радіють їхнім успіхам; діти сторицею віддячують мамі і тату найніжнішими почуттями, піклуються про них і повсякчас приходять на допомогу; внуки зростають на прекрасних прикладах сімейного щастя.

Особливою повагою користуються Корнукії і в селі – за трудолюбивість, совісність, людяність, участь у громадському житті. Саме тому Галина Миколаївна неодноразова обиралася депутатом сільської ради, працювала у дільничній виборчій комісії. Від початку повномасштабного вторгнення сім’я жодного разу не відмовилася від участі у благодійних зборах для військових: за будь-яких обставин Галина Миколаївна приносить безліч різноманітних смаколиків, виготовлених власноруч.

Староста села Світлана Гордієнко пригадує, що якось звернулася до родини з пропозицією створити патронатну сім’ю, адже мають чималий досвід з виховання дітей і внуків, то, можливо, допоможуть «підняти на ноги» ще не одне обездолене дитя. «Сама не вірила, що Галина і Ярослав погодяться, - розповідає староста. – Але їхня відповідь була ствердною. На жаль, далі справа зупинилася: за віком батьки не відповідали критеріям патронатної родини. Але факт залишився фактом: Корнукії були готові стати батьками для нерідних дітей!».

Хоча насправді немає тут чому й дивуватися: самі Корнукії зростали у багатодітних сім’ях. Ярослав Ярославович має трьох братів, а Галина Миколаївна – двох сестер і брата (нині покійного). Тому й не лякає їх дитячий гамір, а, навпаки, дарує радість, спонукає бадьоритися тілом і душею.

Немає міцнішого на землі союзу, ніж щаслива і дружна сім’я. Це і початок нового життя, і продовження прекрасного роду, і шанування святості традицій. Сім’я – це найбільше щастя, яке людина може створити сама. Приклад родини Корнукій із Жуків – тому яскраве підтвердження.  



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень