Присвятив своє життя Берегині...
7 червня 2013 року, на 71-му році життя перестало битися серце заслуженого артиста України Миколи Кириченка – сталося це у Корещині, де після смерті дружини Раїси Панасівни Микола Михайлович жив у теплу пору року та доглядав за батьківським обійстям дружини. Його поховали поряд з Чураївною – інакше й бути не могло, бо за словами пана Миколи, «…ми ж увесь час були поряд: на сцені, в готелі, юрті, потязі чи літаку. Дивилися одне на одного і були щасливі...».
А познайомилися вони у 1962 році, коли співачка почала працювати у своєму першому професійному колективі - ансамблі Полтавської обласної філармонії «Веселка», концертмейстером якого був уродженець Кобеляцького району баяніст Микола Кириченко. Він став для неї не лише вірним супутником на життєвій дорозі, а й найближчим соратником у творчості, співтворцем більшості концертних номерів. Деякі пісні подружжя виконувало разом. Найвідомішою піснею, яку Раїса та Микола Кириченки виконували удвох, була «Доля у нас - два крила».
Після смерті дружини 9 лютого 2005 року, яку пережив дуже болісно, Микола Кириченко упорядковував творчу спадщину дружини та популяризував її. Якось розповідав: «Упорядковую фонотеку, ніяк не могли зробити з Раєю цього раніше - усе не вистачало часу. Тепер час нарешті з’явився. Але інша складність: усі пісні потрібно прослухати, а це дуже важко психологічно. Або взяти відеокасети - аби їх упорядкувати, потрібно переглянути. Коли ж бачу з екрана Раїні очі, чую її сміх — душать сльози»...
Найбільшою мрією Миколи Михайловича було створення музею на садибі Коржів-Кириченків у Корещині. Нині цей задум втілено в реальність: «Мамина вишня» успішно функціонує і приймає гостей з багатьох куточків України. І в цьому – величезна заслуга Миколи Кириченка – доброї людини, чудового артиста, янгола-охоронця нашої Берегині.
