Президент відзначив жительку Глобинської громади почесним званням «Мати-героїня»
Президент України Володимир Зеленський указом від 9 травня 2025 року №300/2025 присвоїв почесне звання України «Мати-героїня» шести жінкам Кременчуцького району. Серед них - Любов Авраменко зі Степового - мама п’ятьох дітей.
Родом із Закарпаття, на початку 90-х років минулого століття Любов Іванівна закінчила Гадяцьке училище культури та пов’язала навік своє життя з Полтавщиною. Трудову діяльність розпочала у радгоспі «Великокринківський» на посаді завідуючої клубу. Незабаром зустріла хлопця, якого покохала всім серцем, тож влітку 1992 року без жодних сумнівів дівчина стала з Андрієм на весільний рушник.
Згодом молода родина дочекалася первістка – у квітні 1993 року народився син Артем. Через два роки сім’я Авраменків «розбагатіла» ще на одного синочка - Павла.
Жили, трудилися, виховували діточок та раділи своєму щастю. Голова родини – Андрій Павлович - працював електриком в агрофірмі «Степове», хранителька сімейного вогнища – Любов Іванівна - у цьому ж агропідприємстві на різних роботах, пізніше – вчителем музики і співів у Степовищенській школі.
У 2008 році у сім’ї Авраменків знову залунали малечі голоси, додалося приємних клопотів, а ще більше – радісних моментів. Доля подарувала батькам двох синів – Віталія і Владислава!
Старші сини залюбки допомагали батькам у всьому: разом господарювали, разом виховували меншеньких. Всі, як один, дбали про сімейний затишок і мріяли… Тато з мамою – про донечку, а хлопці – про молодшеньку сестричку.
Недарма кажуть, якщо сильно чогось бажати, воно обов’язково здійсниться. Тож наприкінці 2011 року сталося справжнє диво – лелека приніс до оселі Авраменків маленьку дівчинку Каріну!
Багатодітна родина Андрія Павловича та Любові Іванівни Авраменків проживають нині у Степовому з трьома наймолодшими дітьми, які навчаються у Великокринківському ліцеї. Старші сини сьогодні вже самостійні. Артем займається підприємництвом у Польщі. Павло має власну сім’ю.
Минулого року Любов Іванівна, як багатодітна мама, вийшла на заслужений відпочинок, але продовжує бути серцем і душею родини. Її життєвий шлях – приклад материнської любові, сили духу та відданості сімейним цінностям.
Високе державне звання, присвоєне Любові Авраменко, — це гідна оцінка материнського подвигу, щоденної самовідданості, знак вдячності за працю, яку неможливо виміряти словами чи цифрами.
Нехай таких родин, як Авраменки, буде більше, адже саме на них тримається майбутнє України!
