100-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ФЕОДОСІЯ РОГОВОГО: ПАМ’ЯТЬ, ЩО НЕ ЗГАСНЕ
27 серпня 2025 року минає 100 років від дня народження Феодосія Рогового — видатного українського письменника, нашого земляка. Його творчість — це глибока й чесна розповідь про долі людей, що пережили Голодомор, війну та примусове переселення, спричинене затопленням сіл.
Шлях, витканий із випробувань
Феодосій Роговий народився в селянській родині в селі Пугачівка на Полтавщині. Його дитинство та юність припали на найтрагічніші сторінки української історії: колективізацію, Голодомор та Другу світову війну. Ще молодим він пізнав долю остарбайтера, працюючи в шахті в німецькій Вестфалії.
Після повернення на батьківщину він змінив багато професій: був робітником на заводі, колгоспником, працював у рибартілі та секретарем сільради. З 1950 року викладав німецьку мову в Устимівській школі, а в 1952–1957 роках заочно навчався в Харківському педагогічному інституті. Після цього працював журналістом в обласній газеті «Комсомолець Полтавщини», а згодом повернувся до вчительської праці в селі Устимівка.
Він завжди залишався вірним рідній землі, навіть після того, як його рідне село Пугачівка затопили води Кременчуцького водосховища. Це трагічне переживання лягло в основу його головного твору, ставши його лейтмотивом.
Творчий спадок: жива мова і висока правда
Літературний шлях Феодосія Рогового розпочався в 1950-х роках. Перша збірка оповідань «Провідини» вийшла 1973 року, але справжнє визнання приніс роман-епопея «Свято останнього млива», задуманий у п'яти книгах. Це глибокий і проникливий твір, присвячений трагедії затоплення українських сіл, їхньої історії та культури. На жаль, не всі книги циклу були завершені. Крім романів, перу письменника належать повісті «Серце прагне любові» та «Над Дніпром».
Особливою гордістю його творів є божественна українська мова — жива, колоритна, наповнена унікальними діалектизмами та народною мудрістю. Письменник зберіг і передав наступним поколінням ту автентичну мову, якою говорили його земляки. Його романи та повісті — це не просто художні твори, а справжнє свідчення епохи, в яких «життя людини пронизане думками, як земля корінням».
Творчість Феодосія Рогового — це абсолютно оригінальне, нове для української літератури художнє явище, бунтарське по духу, авангардне по суті. Звернення письменника до теми знищення рідного краю дало йому можливість порушити надзвичайно важливі проблеми сучасності, пов’язані з призначенням людини на Землі. Художні ідеї, втілені в його романах, стали справжніми відкриттями, які випередили свій час.
Визнання та пам'ять
За свою творчість Феодосій Роговий був відзначений високими нагородами:
- Літературною премією імені Андрія Головка за книгу «Поруки для батька» (1988).
- Національною премією України імені Тараса Шевченка за роман «Свято останнього млива» (1992).
Феодосій Кирилович Роговий помер 4 травня 1992 року. Його поховано в селі Устимівка, де він прожив значну частину свого життя. У 2009 році його син, Юрій Роговий, видав книги, що містять листи та щоденникові записи письменника, дозволивши глибше зазирнути в його внутрішній світ.
Сьогодні, відзначаючи 100-річчя від дня його народження, ми вшановуємо пам'ять видатного прозаїка, який зберіг для нас історію та дух рідного краю. Його твори — це невичерпне джерело мудрості та любові до рідної землі, і цей спадок житиме вічно.
