Алея пам'яті у Глобиному: місце скорботи, молитви, сили
Сьогодні, у День Захисників і Захисниць України, Глобине завмерло у скорботі та вдячності. Тут, у Свято-Михайлівському сквері, урочисто відкрили Алею пам’яті Героїв — місце, де відтепер назавжди викарбувані імена тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України.
На цю подію прийшли сотні людей. Батьки й матері, дружини й діти, брати і сестри наших Героїв. Їхні друзі й побратими. Колеги, вчителі, сусіди. Містяни і жителі сіл громади. Усі, кого об’єднує спільний біль і спільна пам’ять. Атмосфера була особливо щемливою: море живих квітів і в кожному погляді - невимовна туга за тими, кого вже немає поруч.
Сто імен. Сто доль. Сто життів, покладених на вівтар свободи. Їх поіменно назвали під час відкриття Алеї. Кожне ім’я звучало, мов молитва, мов набат, мов тихе нагадування: «Ми віддали життя, аби ви могли жити». Люди слухали зі сльозами на очах, у повній тиші. Потім настала хвилина мовчання — хвилина, коли ніби зупинився час, коли кожен відчув, що ці Герої назавжди залишилися в нашому серці.
Протоієрей Православної Церкви України Василь Дяківнич відслужив поминальну панахиду та освятив Алею пам’яті. Це місце відтепер стало священним для всієї громади.
До присутніх звернувся міський голова Станіслав Джусь. У його словах звучали біль і вдячність: біль за непоправні втрати й вдячність за мужність тих, хто захищав Україну ціною власного життя. Також виступив начальник Другого відділу Кременчуцького ТЦК та СП Сергій Сіренко. Його слова були звернені не лише до рідних Героїв, а й до всіх присутніх: пам’ятати, берегти і продовжувати справу тих, хто загинув.
Алея пам’яті Героїв у Глобиному — це не просто пам’ятний знак. Це книга життя, написана іменами тих, хто став щитом для України. Це місце скорботи й молитви, але водночас — місце сили. Бо тут кожне ім’я нагадує: свобода має свою ціну.
Сьогодні Глобинська громада ще раз довела: ми пам’ятаємо, шануємо, ніколи не забудемо. Вічна слава і вічна пам’ять Героям України!
