У Глобинській громаді відзначили 100-річчя жителя Манжелії
Сьогодні — особливий день для всієї громади, адже золотий фонд нашого славного краю поповнився ще одним поважним і шанованим іменем. Своє 100-ліття відзначає житель села Манжелія Михайло Дмитрович Михайлець. Його життя — це ціла епоха, сповнена праці, мужності, любові до родини та української землі.
Наш ювіляр зустрів цей день у доброму настрої, з щирою усмішкою й теплом у серці. Сьогодні його оселя наповнилася голосами гостей, щирими словами, спогадами. Михайло Дмитрович охоче приймав вітання і пригадував шлях, який був непростим, але гідним: з радощами й випробуваннями, з працею й перемогами.
Народився Михайло Дмитрович Михайлець 13 жовтня 1925 року у с. Романівка (тоді — Семенівського району Кременчуцького округу). У простій селянській сімʼї виховувалося четверо дітей, Михайло був найстаршим. Отримав освіту — 7 класів. Сім років життя Михайло Дмитрович віддав службі в армії, три з них були воєнними. Мав звання старшини. Нагороджений двома орденами й 13 медалями. У 1950 році був звільнений у запас.
Повернувшись у рідну Романівку, Михайло Дмитрович працював на будівництві Глобинського елеватора, потім — поштарем, робітником на місцевому цегельному заводі, фуражиром на свинофермі, а роки перед пенсією — обліковцем в рільничій бригаді.
З дружиною Марією прожили довге і щасливе життя, та, на жаль, вірна подруга пішла у засвіти у 2006 році. У родині Михайлеців народилося двоє доньок: Ніна, яка проживає нині у Великих Кринках, та Марія, з якою Михайло Дмитрович проживає у Манжелії. Ювіляр має 4-х онуків та 5-х правнуків.
Привітати поважного ювіляра завітали Глобинський міський голова Станіслав Джусь, заступник начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Артем Даценко, начальник відділу соціального захисту та охорони здоров’я Людмила Норенко, Манжеліївський сільський староста Анатолій Пшеничний. Вони принесли з собою букети осінніх квітів, святковий коровай, смачні гостинці та найтепліші побажання — здоров’я, родинного затишку, щасливих років поруч із найріднішими.
Життя Михайла Дмитровича — це приклад гідності, сили духу та любові до життя. Нехай кожен день дарує йому турботу близьких, мир і затишок у домі, тепло у серці!
