Чому люди мовчать?
Це дуже важлива та болюча тема. Причини, через які постраждалі від насильства (будь-якого типу: фізичного, психологічного, сексуального, економічного) мовчать і не звертаються за допомогою, є складними та глибоко вкоріненими.
Основні причини мовчання постраждалих осіб від насильства!
- Страх та Загроза
Це часто найсильніший і найбезпосередніший фактор.
Страх помсти кривдника: постраждалі бояться, що якщо вони заговорять, насильство посилиться, або кривдник виконає свої погрози (побити сильніше, відібрати дітей, завдати шкоди близьким, вбити).
- Страх не віри: боязнь, що оточення, поліція чи навіть система правосуддя не повірять їхній розповіді, або звинуватять їх самих ("ти сама його спровокувала").
- Страх невідомості: якщо звернутися по допомогу, життя кардинально зміниться. Де жити? Де брати гроші? Чи безпечно це для дітей? Невідомість лякає більше, ніж знайоме (хоч і жахливе) сьогодення.
2. Сором, збентеження та стигматизація
Суспільні стереотипи та особисті почуття грають величезну роль.
- Особистий сором: постраждала особа може відчувати себе невдахою, "поганою дружиною/чоловіком/дитиною", яка не змогла зберегти сім'ю чи стосунки.
- Сором за кривдника: особливо, коли кривдник є шанованою у суспільстві людиною, або членом родини. Постраждалий не хоче "виносити сміття з хати" чи псувати його репутацію.
- Стигматизація (соціальне тавро): у багатьох культурах існує стигма щодо розлучень чи "неповних" сімей, а також переконання, що "побої – це нормально" або "сама винна".
3. Економічна залежність
Це потужний важіль контролю, який використовують кривдники.
- Відсутність власних коштів: постраждала особа може не мати роботи, власного рахунку в банку, доступу до грошей, або її кваліфікація застаріла.
- Житлові умови: немає, куди піти. Кривдник може володіти єдиним житлом.
- Діти: потреба забезпечити дітей, яка часто є неможливою без фінансової підтримки кривдника. Ультиматум "я заберу дітей" часто пов'язаний саме з фінансовою неспроможністю постраждалою особою утримувати їх самостійно.
4. Віра в те, що "Все Минеться" або "Він/Вона Зміниться"
Це механізм психологічного захисту та надія, що ситуація повернеться до "медового місяця" (фаза у циклі насильства).
- Сподівання на зміни: "Він був під впливом алкоголю", "У нього був поганий день", "Після цього він просить вибачення, плаче, дарує подарунки, отже, він мене кохає". Жертва вірить, що гарні моменти переважать погані.
- Мінімалізація проблеми: спроба переконати себе, що це не "справжнє" насильство, це просто "сварка", "грубий жарт", "легкий поштовх".
- Інтерналізація провини: постраждала особа часто вірить, що якщо вона змінить свою поведінку, насильство припиниться.
5. Інституційний Бар'єр
Недовіра до системи: постраждала особаможе не вірити в ефективність поліції, судів чи соціальних служб через попередній негативний досвід або чужі історії.
- Складність процедур: бюрократичні, довгі та складні процедури подання заяви, збору доказів і отримання захисту (наприклад, обмежувальних приписів).
Якщо Ви або хтось із Ваших знайомих перебуває у такій ситуації, пам'ятайте про існуючі в Україні гарячі лінії:
- Поліція: 102 (для негайного реагування та винесення кривднику термінового заборонного припису).
- Національна гаряча лінія із запобігання домашнього насильства: 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123 (з мобільного). (Ця інформація зазвичай є актуальною, але варто завжди перевіряти найновіші номери).
- Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, за адресою: м. Глобине, вул. Центральна, 279 кабінет №3. тел. 050 535 1463;
- Спеціалізована служба первинно соціально-психологічної консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, а адресою: м.Глобине, вул. Центральна, 230/2 кабінет № 7. тел. 066 961 7401
