ВІДІЙШОВ У ВІЧНІСТЬ ОСТАННІЙ УЧАСНИК ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: ПАМ'ЯТІ МИХАЙЛА ДМИТРОВИЧА МИХАЙЛЕЦЯ
З глибоким сумом і невимовним болем Глобинська громада повідомляє трагічну звістку: 28 листопада на 101-му році життя зупинилося серце Михайла Дмитровича МИХАЙЛЕЦЯ, жителя села Манжелія. З його відходом завершилася ціла епоха, адже він був останнім учасником бойових дій Другої світової війни у нашій громаді.
Усього півтора місяці тому, 13 жовтня, Михайло Дмитрович у доброму настрої та з посмішкою приймав щирі вітання зі своїм столітнім ювілеєм. Сьогодні ж ми проводжаємо його у вічність.
Життя Михайла Дмитровича, яке розпочалося 13 жовтня 1925 року в с. Романівка, було яскравим прикладом гідності, незламності духу та палкої любові до рідної землі. Він був найстаршим серед чотирьох дітей у простій селянській родині.
Три роки свого життя Михайло Дмитрович віддав війні, служивши в армії. Мав звання старшини і захищав Батьківщину на полях битв, за що був нагороджений двома орденами та тринадцятьма медалями. Його ім'я навічно вписане в історію нашого краю як символ незламності та жертовності. Після демобілізації у 1950 році він повернувся до рідної Романівки і працював на будівництві Глобинського елеватора, був поштарем, робітником на цегельному заводі, фуражиром, а перед пенсією — обліковцем. Де б він не працював, він завжди був прикладом працьовитості та відданості справі.
Разом зі своєю дружиною Марією, яка відійшла у засвіти у 2006 році, Михайло Дмитрович прожив довге і щасливе життя. Він залишив по собі світлу пам'ять у серцях двох доньок — Ніни та Марії, чотирьох онуків та п'ятьох правнуків.
Сьогодні Глобинська громада низько схиляє голову перед світлою пам'яттю Михайла Дмитровича Михайлеця. З його відходом ми втратили не просто поважного столітнього жителя, а живий зв'язок з героїчною історією покоління переможців.
Світла пам'ять і вічний спокій ветерану Другої світової війни. Його життя назавжди залишиться прикладом для нащадків.
Висловлюємо найщиріші співчуття рідним, близьким та всім, хто знав Михайла Дмитровича.
