СВІТАНОК, ЩО ТРИВАЄ ВІЧНІСТЬ. ВОЛЯ, ЩО НЕ МАЄ МЕЖ
Минуло чотири роки від того лютневого ранку, який назавжди розділив наше життя на «до» та «після». Сьогодні, у четверту річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, Глобинська громада схилила голови в знак пам’яті про тих, хто першим прийняв бій, і тих, хто до останнього подиху залишався вірним присязі.
Біля пам’ятника Захисникам України та поблизу Алеї Пам’яті відбувся мітинг-реквієм, що об’єднав мешканців у спільній скорботі та шані. Звертаючись до присутніх, заступник Глобинського міського голови Олександр Кочерга зауважив, що цей час став для всього українського народу іспитом на єдність і силу духу. У його словах звучала глибока вдячність землякам за їхню неймовірну мужність у війні, яка триває ще з 2014 року. Було наголошено, що громада пам’ятає кожного, хто віддав життя за свободу, та низько вклоняється родинам полеглих героїв. Сьогодні нашим спільним обов’язком є вірність їхньому подвигу та невтомна підтримка тих, хто зараз тримає фронт, адже справедливий мир можливий лише через нашу спільну Перемогу.
Думку про силу українського спротиву продовжив офіцер відділення ЦВС другого відділу Кременчуцького РТЦК та СП, старший лейтенант Василь Погрібний. Він нагадав, що саме завдяки стійкості наших воїнів ми маємо можливість жити і працювати на рідній землі. Сьогодні надзвичайно важливо триматися разом, допомагати захисникам і щомиті пам'ятати, якою дорогою ціною виборюється кожен новий ранок.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих воїнів та мирних українців, чиї життя забрала війна. На знак вдячності учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника Захисникам України та портретів Героїв на Алеї Пам’яті.
Ми вистояли тоді – ми переможемо й тепер.
Слава Україні! Слава її Героям!
