Обличчя подвигу. Мовою цифр та фактів до роковин трагедії
Це сьогодні провідні світові вчені, промисловці, політики і фінансисти рахують всі за і проти експлуатації вже діючих та впровадження в життя нових технологій пов’язаних використанням атомної енергетики. А в недалекому майбутньому – в другій половині 20 століття мирна атомна енергетика здавалась найперспективнішим, безальтернативним та найдешевшим видом енергії, яка покликана служити людям.
Перша в світі атомна електростанція була збудована в Радянському Союзі в м.Обнінську, Калужської області, яка стала до ладу 28 червня 1954 року. Вслід за СРСР в 1956 році запустили першу чергу атомної електростанції в Англії, в 1957 році збудовано АЕС в США.
Вже до 1986 року в світі працювало більше 365 атомних реакторів, ще більше сотні знаходилось в стадії будівництва. До речі, і в нашому Глобинському краю, двічі поставало питання будівництва атомної електростанції. Так, на початку 70-років минулого століття Генпланом СРСР, як один із варіантів, передбачався проект будівництва АЕС в с. Липове. Тоді це питання не було вирішено в зв’язку з тим, що тодішньому керівництву Глобинського району, зокрема, Малько Миколі Петровичу, вдалося переконати вище керівництво республіки та держави в тому, що для будівництва і обслуговування атомної електростанції Глобинський і сусідні райони, як Полтавщини так і Черкащини, не мають достатньо резервів робочої сили та наукового персоналу, а відстань до великих міст, де є такі кадри досить значна.
Саме тоді і було обрано для будівництва атомної електростанції, яке розпочалося в 1971 році, місце поблизу міста Чорнобиля. Перший енергоблок потужністю 1 млн. квт. став до ладу в 1977 році, а вже в 1983 році працювало чотири енергоблоки Чорнобильської АЕС.
Вдруге питання будівництва атомної станції в с. Липове постало в кінці 70-их початку 80-их років ХХ століття. Тоді проти спорудження АЕС в наших краях виступив Генеральний директор «Полтаварибгоспу» Олександр Миколайович Христян, який аргументував свою незгоду тим, що в Глобинському районі на Полтавщині було збудоване одне з найбільших в Європі нерестово-виростне рибне господарство, яке використовувало штучні плеса водойм, а тому розміщення поряд атомної енергетики не сприятиме подальшому його функціонуванню. І цього разу будівництво АЕС було перенесено в інше місце – поблизу міста Чигирин Черкаської області. Обидва рази питання будівництва АЕС в наших краях було пов’язане з необхідністю забезпечити в повній мірі значні потреби в споживанні електроенергії хімічною промисловістю міста Черкас.
26 квітня 1986 року відбулася подія, яка розділила життя багатьох українців на «до» і «після». Цього дня при проведенні проектних випробувань стався вибух, що повністю зруйнував четвертий реактор Чорнобильської атомної станції і спричинив значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами. Чорнобильська трагедія не війна, але саме тоді в нашому лексиконі знову з’явилися вживаними слова із військової термінології «евакуація» та «мобілізація», а люди в військовому вбранні стали головними дійовими особами під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це вони своєю самовідданою працею, трудовим героїзмом і мужністю проводили роботи з приборкання пожежі та її наслідків на АЕС, розчистці завалів на спорудах станції, дезактивації населених пунктів забруднених радіацією, будівництва огородження навколо зони відчуження. Завдяки їх зусиллям, в переважній більшості працівників підприємств і колгоспів, установ і організацій, які були мобілізовані до військових частин для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, було не допущено більш трагічних наслідків аварії на ЧАЕС та поширення радіаційного забруднення на значно більші території, збудовано протирадіаційне укриття-саркофаг над зруйнованим енергоблоком атомної станції.
Час невпинний і невблаганний, він стирає в нашій пам’яті події, факти, імена тих, хто 35 років тому в 1986 році був мобілізований на боротьбу з мирним атомом, який вийшовши з під контролю загрожував людству тяжкими наслідками. Вшановуючи пам'ять жителів Глобинщини, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, в нашому районі було видано книгу «Судомний дзвін Чорнобиля», а в центрі міста Глобине встановлено пам’ятний знак.
З метою соціального захисту інтересів учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, об’єднання їх зусиль у вирішенні соціально-побутових проблем, гарантованого отримання медичної допомоги та вирішення інших важливих питань 10 квітня 2006 року на зборах глобинських «чорнобильців-ліквідаторів» було прийнято рішення про створення Глобинської районної організації Всеукраїнського громадського об’єднання «Союз Чорнобиль України». На час створення цієї громадської організації на теренах Глобинського району проживало 1750 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС і переселенців із Чорнобильської зони відчуження.
Переконаний, що героїзм учасників ліквідації аварії на Чорнобильскій АЕС, їх самопожертва і самовіддача при виконання робіт з ліквідації наслідків техногенної катастрофи – це ще одна славна героїчна сторінка в історії України. З кожним роком меншає учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, один за одним вони відходять за межу вічності, а тих, що залишились все більше обсідають хвороби та болячки, більшість з яких пов’язана з наслідками радіоактивного опромінення. Наш святий обов’язок пам’ятати подвиг тих, хто брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хто з честю виконував свій військовий і людський обов’язок на благо інших, в інтересах рідної держави та всього людства.
На жаль історія не завжди навчає не повторювати помилки минулого. Тож маємо аварію на Фукусімі-1 в Японії, розмахування погрозами застосування ядерної зброї зі сторони агресивних країн Росії та Ірану, які становлять реальну загрозу самому існуванню людства.
Та я вірю, сподіваюсь і надіюсь, що розум переможе і наша планета буде розвиватися без техногенних катастроф і природних катаклізмів. А одним із факторів, який повинен сприяти цьому повинно бути вивчення та спомин гірких уроків минулого, одним з яких і є аварія на Чорнобильській АЕС.
Анатолій Чугуй,
учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, перший очільник Глобинської районної організації ВГО «Союз Чорнобиль України»
(З книги О.В. Логвина «Звитяжці мирного часу»)
