З 4 квітня змінилися правила забою тварин
Повідомляємо, що 04 квітня 2018 р. набули чинності зміни до Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», у тому числі щодо забою тварин.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» забороняється забій тварин, які не супроводжуються ветеринарним документом, що засвідчує здоров’я тварин.
Забороняється здійснювати забій свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, а також забій свійської птиці та кролів не на бійні, що має експлуатаційний дозвіл. Ця норма не стосується забою зазначених тварин в обсязі, що не перевищує трьох голів свійських парнокопитних тварин або інших копитних тварин на тиждень, за умови проведення передзабійного та післязабійного огляду державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветиринарної медицини, а також п’яти голів свійської птиці, кролів на день.
Крім того, згідно п.3.7. глави 3 «Загальні вимоги» Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14 січня 2004 р. № 4, забій тварин на бойнях, забійно-санітарних пунктах та при подвірному забої має здійснюватися за умови, у тому числі: дотримання необхідних ветеринарно-санітарних умов забою та первинної переробки тварин; проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою; запобігання випуску небезпечної та неякісної продукції; раціонального використання конфіскатів чи непридатної для використання сировини (виробництво кормового борошна тваринного походження тощо); утилізації відходів забою тварин, охорону довкілля та запобігання розповсюдженню збудників хвороб серед тварин та людей; проведення відповідного державного ветеринарно-санітарного нагляду та контролю щодо забою.
За п.7.4.-7.6. глави 7 «Ветеринарно-санітарні правила при подвірному забої тварин» у населених пунктах, віддалених від бойні (забійного підприємства) на значну відстань, забій тварин у особистих підсобних господарствах населення проводиться спеціально підготовленими забійниками, які повинні працювати під наглядом спеціаліста державної установи ветеринарної медицини з дотриманням чинних ветеринарно-санітарних вимог.
Забійник повинен мати необхідні інструменти для забою, термометр для вимірювання температури тіла тварин перед забоєм, санітарний одяг та взуття за встановленими нормами тощо.
Забійник повинен мати особисту медичну книжку та проходити медичний огляд у встановленому порядку.
Тварини перед забоєм в обов'язковому порядку мають бути оглянуті спеціалістом ветеринарної медицини з видачею власнику відповідної ветеринарної довідки, на підставі якої проводиться забій. Після цього власник викликає забійника, що вказано у п.7.7. глави 7.
Згідно п.7.8-п.7.12. глави 7 перед забоєм забійник перевіряє наявність довідки, яка дійсна 3 доби, і робить запис у журналі, де відзначає дату забою тварини, прізвище та місцезнаходження (місце проживання) суб'єкта господарювання, номер ветеринарної довідки тощо.
Безпосередньо перед забоєм забійник перевіряє підготовленість тварин до забою (загальний стан, температуру тіла), наявність підстилки із соломи, брезенту чи іншого матеріалу, посуду для збору крові та кишок, вішал для м'яса, ліверу тощо, забезпеченість питною водою, яка взимку має підігріватися до 30-35 град. С.
Відповідно до Правил передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів забороняється забій тварин за наявності у них хоча б одного із наступних ознак захворювання: у великої і дрібної рогатої худоби: підвищеної або зниженої температури тіла (у великої рогатої худоби вище 39,5 град. С і нижче 37,5 град. С, в овець - вище 40 град. С і нижче 38,5 град. С); виділень із ротової та носової порожнин кров'янистої рідини; виділень крові із ануса; проносу; пухлин на тілі тварини - гарячі, тверді, болючі або без болю, з одночасним підвищенням температури тіла (підозра на сибірку); виділень із ротової порожнини слини довгими тягучими нитками (підозра на ящур, сказ); пригнічений стан з частим поверхневим диханням або інших ознак, що викликають підозру на захворювання; у свиней: підвищеної або зниженої температури тіла (вище 40 град. С або нижче 38 град. С), червоного або синього кольору плям на шкірі; пухлин у ділянці глотки; пригніченого стану або інших ознак, що викликають підозру на захворювання.
За наявності хоча б однієї із ознак захворювання забій тварин, які знаходяться у даному господарстві, забороняється і про це власник повідомляє спеціаліста ветеринарної медицини.
При виявленні у процесі забою тварини ознак захворювання на інфекційну хворобу (кров темного кольору, не згортається; студенисті набряки під шкірою або в ділянці глотки і грудей; значне збільшення селезінки; у грудній або черевній ділянці гнійні вогнища тощо) подальше розбирання туші необхідно припинити і негайно викликати спеціаліста ветеринарної медицини. До його приходу туша, внутрішні органи, шкура й інші продукти забою залишаються на місці.
При виявленні заразної хвороби в процесі забою забійник і власник тварини проводять відповідні заходи за розпорядженням спеціаліста ветеринарної медицини.
Після забою тварини і розбирання туші забійник проводить відповідний туалет туші та надає поради власнику щодо подальшого розміщення продуктів забою, умов їх зберігання з метою недопущення псування. Крім того, вказує на подальші дії власника.
Після закінчення роботи забійник знімає спецодяг і складає його в спеціальну сумку, старанно миє руки, проводить санітарну обробку інструменту (миття, дезінфекцію за допомогою кип'ятіння у воді тощо). Спецодяг та інструмент забійник зобов'язаний утримувати чистими.
Власник тварини прибирає всі відходи: вміст шлунку та кишечнику, кров тощо; спалює використану солому, ретельно дезінфікує і змиває брезент, дошки. Закопує відходи, та забруднений верхній шар землі у спеціально відведеному місці на глибину не менше 1 метра. Дезінфікує місце, де проводився забій тварини. Спеціалісти державних установ ветеринарної медицини здійснюють нагляд щодо дотримання цих вимог, що зазначено у п.7.13.-п.7.15. глави 7 «Ветеринарно- санітарні правила при подвірному забої тварин».
Згідно п.7.16.-п.7.17 глави 7 м'ясо та інші продукти забою разом із ветеринарною довідкою про передзабійний огляд тварини доставляються власником у відповідну державну установу ветеринарної медицини для проведення ветсанекспертизи. Спеціаліст державної установи ветеринарної медицини проводить ветсанекспертизу згідно з діючими Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, після чого клеймує тушу. За необхідності власнику видається ветеринарне свідоцтво або довідка на продукти забою.
При доставці м'яса на переробне підприємство, у супермаркет, магазин тощо офіційний лікар ветмедицини приймає рішення про можливість його реалізації.
Якщо м'ясо буде реалізовуватись на продовольчому ринку, то допускається ветеринарно-санітарну експертизу і клеймування не проводити, але воно супроводжується відповідним ветеринарним документом, який засвідчує про передзабійний ветеринарний огляд тварини та епізоотичне благополуччя місцевості, з яйої виходить туша. Якщо ветеринарно-санітарна експертиза частково проведена, то туша клеймується клеймом «Попередній огляд». На ринку спеціалісти державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи здійснюють ветсанекспертизу в повному обсязі в установленому порядку.
Відповідно до п.7.18. глави 7 продукти забою тварин без проведення ветеринарно-санітарної експертизи спеціалістом державної установи ветеринарної медицини для споживання і в реалізацію недопускаються.
Забійнику худоби забороняється проводити розтин та захоронення трупів тварин, а також заготовляти з них шкури та іншу сировину, що вказано у п.7.20. глави 7.
Главою 8 «Вимоги щодо якості та безпеки» передбачено, що м'ясо та інші продукти забою за показниками якості та безпеки мають відповідати вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів та нормативно-технічних документів для кожного конкретного виду.
Крім того, за п.2 розділу VII «Забій, загибель, падіж, утилізація ідентифікованих тварин» Порядку ідентифікації та реєстрації великої рогатої худоби, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04 грудня 2017 р. № 642, у разі забою тварини в господарстві фізична особа зобов’язана звернутися до працівника Адміністратора Реєстру тварин для внесення до паспорта тварини дати та причини забою, зняти з тварини бирки і протягом п’яти робочих днів від дати її забою надіслати засвідчений державною установою (закладом) ветеринарної медицини паспорт тварини до Адміністратора Реєстру тварин для внесення до Реєстру тварин інформації про забій тварини та знищення паспорта тварини в установленому порядку.
Також за п.2 розділу VIII «Забій, падіж (загибель), утилізація ідентифікованих тварин» Порядку ідентифікації та реєстрації овець і кіз, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16 січня 2018 р. № 20, фізична особа у разі забою тварини в господарстві зобов’язана звернутися до працівника Адміністратора Реєстру тварин для внесення до реєстраційного свідоцтва дати та причини забою, знімає з тварини бирки і протягом п’яти робочих днів від дати її забою надсилає засвідчене державною установою (закладом) ветеринарної медицини реєстраційне свідоцтво до Адміністратора Реєстру тварин для внесення до Реєстру тварин інформації про забій тварини та знищення реєстраційного свідоцтва в установленому порядку.
