A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Глобинська громада
Полтавська область, Глобинський район

Збереження культурного надбання для створення Народного Дому

Дата: 13.12.2018 13:22
Кількість переглядів: 200

В зв'язку з необхідністю збереження унікального приміщення №1 Пирогівської загальноосвітньої школи  (історична назва – вище початкове училище  збудоване  у 1910 році   Полтавським губернським  земством), що  містить цінну інформацію з  історико-краєзнавчого і культурного характеру,  є органічною складовою джерельної  бази  з історії  населених  пунктів Полтавщини   нещодавно  відбулося виїзне засідання за участю представників Департаменту культури і туризму та Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації - Олесі Старолат, Олени Стьопіної, Тетяни Піпія, Наталії Кравченко.  Участь в засідання також взяли депутат обласної ради Інна Авраменко, вчителі Пирогівської ЗОШ- Олександр Матвієць та Микола Швидь,  Сергій Єременко –  керівник приватного підприємства "Гарант аквасервіс" (вид діяльності – будівництво житлових і нежитлових будівель), Лілія Шакун -громадський активіст, Оксана Дьяченко  – головний спеціаліст відділу культури, спорту, сім'ї та молоді виконавчого комітету Глобинської міської ради, Сергій Гапченко  – начальник відділу містобудування, архітектури та капітального будівництва виконавчого комітету Глобинської міської ради, Тамара Кір'ян - староста Пирогівського старостинського округу.

 

На початку заходу  старостою Пирогівського старостинського округу була висвітлена історична довідка  про  школу,  потім  гості з обласного центру з захопленням  оглядали ідеальні пропорції,  незмінну симетрію конструкцій, унікальні ковані ганки, стримане геометрично-чітке оздоблення та  доладну завершеність будівлі у формі літери "Ш".   Згодом відбулося  обстеження внутрішнього простору приміщення (вестибюлю, бібліотеки класних кімнат, актової зали, коридору), де окреслювалися плани інтеграції  архітектурної  пам'ятки  у суспільне життя та культурне різноманіття  сучасності. Обговорення нагальних питань, що стосуються збереження культурного надбання продовжувалося  в приміщенні Пирогівського старостинського округу.

 

Учасників засідання ознайомили з   масштабним доробком краєзнавця , вчителя англійської мови  Олександра  Матвійця "Школа і долі"(фундаментальне дослідження історії школи,  на основі  матеріалів державних архівів, сотень письмових та усних свідчень очевидців тих подій і фотодокументів, зібраних протягом 20 років) та наявною джерельною базою з важливих  сторінок минувшини навчального закладу. Жваве обговорення багатьох  важливих питань не залишило байдужим нікого. Історичну пам'ятку  необхідно  зберегти  для наступних поколінь для цього потрібно надати їй державного охоронного статусу та  пристосувати до ефективного використання в сучасних умовах –  основний підсумок плідної   зустрічі. 

 

Варто зазначити, що пам'ятка  ввібрала в себе історію всіх навчальних закладів не лише нашого краю, а й минувшину освітнього процесу Полтавщини. Високого рівня для сільської місцевості навчальний заклад – вище початкове училище (ВПУ орієнтовно відповідає сучасному статусу неповної середньої школи – дев'ятирічки) було презентовано в 1913 році.

 

У дослідженні професора географії Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Леоніда Булави та кандидата педагогічних наук, доцента кафедри географії та краєзнавства Ольги Мащенко "Загальноосвітні навчальні заклади Полтавщини напередодні української революції" подаються статистичні дані, згідно яких напередодні 1917 року в Україні діяло таких навчальних закладів близько 300, на Полтавщині – 36 (20 чоловічих, 15 мішаних і одне для дівчат) серед яких названо і Пирогівський. Прикметно, що серед переліку місцевостей, де були відкриті ВПУ, в 1913 році подаються переважно міста: Полтава, Кременчук, Миргород, Лубни, Пирятин, Прилуки, Ромни, Золотоноша, Костянтиноград, Кобеляки, Нові Санжари, Хорол і серед них наш населений пункт. За даними дослідження в училище приймали дітей віком 11-13 років, котрі закінчили початкову школу; навчання було платним і тривало 4 роки. На підставі спогадів нашого земляка Бориса Лісовицького можна стверджувати, що Пирогівське ВПУ було мішаним, плата за навчання складала близько 18 рублів на рік, в училищі навіть були учні з далеких населених пунктів, зокрема з Липового (проживали на квартирах у місцевих селян). Вісім просторих світлих класних кімнат, бібліотека з багатим фондом наукової, пізнавальної, художньої літератури та періодичними виданнями (високохудожній журнал "Всемирная иллюстрация" мав неабиякий успіх серед колективу) були до послуг учнів. Учительська та два кабінети для зберігання унаочнення давали змогу ефективно працювати вчителям. Окремо слід зупинитися на величній, святковій залі, визначальними рисами якої були: просторінь, затишне світло, що лилися через 10 виструнчених вікон, симетрично розташованих на бічних стінах; підвищена зі смаком оздоблена зручна сцена; визначене компактне місце для струнного оркестру; відмінна акустика. У ній влаштовувалися не лише концерти, вистави (діяв учнівський театр) та різноманітні шкільні заходи, а й сільські зібрання, що завершувалися мистецькими виступами школярів. Унікальне приміщення ВПУ було зведене  з елементами  пізнього класицизму в 1910 році, який архітектори вважають еталоном простоти, гармонії, строгості, монументальності й логічної ясності.

 

У детальному описі освітніх закладів нашого села, висвітлених в унікальному рукописі "Спогади пирогівчанина" Бориса Лісовицького увагу привертають і розкішні зелені насадження, що обрамляли шкільний двір. Із великим болем автор пише, що замість 4-х навчальних закладів у 1918 році в Пирогах створили одну єдину трудову школу на базі ВПУ. У 20-х роках тут розмістили школу-семирічку, згодом вона стала школою сільської молоді, а в 1939 році відбувся перший випуск десятикласників (ці зміни ґрунтовно висвітлив Олександр Матвієць у дослідженні "ШКОЛА І ДОЛІ).

 

У період Другої світової війни згідно із спогадами очевидців у школі три дні перебував штаб нацистських окупантів, а згодом окупаційна влада розпочала навчання для дітей. Варто наголосити, що перед початком уроків всі школярі заходили до актової зали і стоячи виконували: "Ще не вмерла Україна, і слава і воля!", а по завершенню навчального процесу знову всі разом співали "Отче наш, сущий на небесах" (спогади Торкута Миколи Івановича – випускника Пирогівської школи, повний текст в науковій розвідці Матвійця О. М.). Навчання в школі було нетривалим, з часом там відкрили агрокурси для хлопців з метою вивчення сільськогосподарського виробництва на німецький лад, а з грудня 1941 року в приміщенні нацисти облаштували госпіталь для поранених німецьких бійців. Відступаючи, загарбники  спробували підпалити навчальний заклад. Пожежа   зруйнувала покрівлю. Спільними зусиллями вчителів, колективних господарств, учнів, їх батьків, жителів всього села поступово відновлювалася рідна школа. Черкаський Василь Іванович, вчитель історії та географії в Пирогівській середній школі з 1949-го по 1988 роки, наголошував, що на відбудові приміщення завзято трудилися вихідними днями і вчителі, і старшокласники, "переважно напівсироти, які взяли на свої плечі ввесь тягар домашніх справ і встигали працювати на відновленні школи". При чому дерев'яну конструкцію даху навчального закладу звели з розібраних частин місцевого храму. А шиферні листи Василю Івановичу довелося шукати в Києві, Краматорську та Полтаві.

 

В 1951 році значна частина приміщення була відремонтована, а через 10 років нарешті, відновили і спортивний зал, за активної трудової участі всього колективу освітнього закладу. Коли в 1962 році для освітлення села колективне господарство придбало дизельну установку, то першою було приєднано саме школу. За неї вболівали, її цінували, берегли і підтримували, бо саме школа як освітній заклад з її унікальною багатющою історією невіддільна від доль багатьох поколінь не лише пирогівців та жителів навколишніх сіл, а й усіх випускників, що розлетілися по світах. Мабуть, саме тому Олександр Матвієць назвав своє колосальне дослідження, присвячене історії пирогівських навчальних закладів – "Школа і долі". Гортаючи сторінки безпрецедентного видання, ще раз переконуєшся, що вчителі Пирогівської школи – яскраві, самобутні особистості, що впродовж більше ніж 176 літ намагалися не тільки навчати підростаюче покоління, а й робити життя кращим і світлішим для всіх односельців; вони були і є патріотами своєї школи, тому, на щастя, ми нині маємо збережені такі унікальні матеріали з минувшини навчального закладу. А чи тепер вдасться захисти, утримати і оновити історичне приміщення вищого початкового училища?

 

Шляхи відродження історичного об'єкту розпочинаються з   виготовлення комплекту облікової  (науково-проектної) документації під назвою: "Облікова документація на будівлю вищого початкового училища (приміщення №1 Пирогівської ЗОШ ),  пам'ятку культурної спадщини,  за адресою вул. Чумацький шлях № 83А село Пироги Глобинського району Полтавської області."   Таким чином буде надано  історичній будівлі у селі Пироги державного охоронного статусу та зафіксовано необхідність збереження  цієї цінної пам’ятки для наступних поколінь. В подальшому це сприятиме розвитку туристичних маршрутів Полтавщини. Також необхідно провести  технічне обстеження   приміщення з визначення питань   реставрації та експлуатації, а в подальшому  розробити  науково-проектну документацію: "Реставрація  з пристосуванням під  Народний ДІМ ((актова зала, сільський музей, бібліотека  як мультисервісний  заклад з  міні-конференцзалом,  кабінети гурткової роботи, тренажерний зал) та  кабінет адміністрації старостинського округу і  навчальні майстерні для забезпечення навчально-виховного процесу школярів) пам’ятки архітектури та історії місцевого значення (приміщення №1 Пирогівської ЗОШ (I- III ступенів),  за адресою вул. Чумацький шлях № 83-А село Пироги Глобинського району Полтавської області". По суті це створення модерного  осередку громадсько-культурного життя. Проект є  інновацією  у сфері місцевого розвитку, бо він є   абсолютним  нововведення у вигляді продукту, підходу  та  послуг, які сприяють якісній зміні стану системи, забезпечують  нові оптимальні умови для розвитку жителів краю   та  істотно поліпшують рівень  і якість життя територіальної громади.

 

До того ж реалізація запроектованого збереже унікальне приміщення початку XX століття, яка впродовж століття є осередком освіти, духовності й культури, архітектурною окрасою нашого краю. Це іміджовий і об'єднуючий проект, який в подальшому може слугувати якірною точкою для розвитку туристичних маршрутів на теренах Глобинської ОТГ. Тим паче, що зараз будівлі в класичному стилі, як підкреслюють дослідники, у сільській місцевості стали великою рідкістю і "незмінно привертають увагу, викликаючи захоплення величавістю, злагодженими, чіткими формами, симетрією фасадів і елегантністю". Сподіваюся, що шановні депутати не залишать поза увагою забезпечення належного фінансування  поетапного відновлення  цього  історичного об'єкта.

 

Тамара Кір´ян

староста Пирогівсього старостинського округу

 

 


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь