Зберегти, примножити і передати прийдешнім поколінням історичну цінність
Зберегти, примножити і передати прийдешнім поколінням історичну цінність – унікальне приміщення Пирогівського вищого початкового училища, що яскраво демонструє намагання наших мудрих Прадідів дати Дітям якісну освіту, навіть, в умовах колонізаторської політики російської влади – основний висновок звернень науковців до посадовців Глобинської міської ради.
Варто наголосити, що вже надійшов лист голови Полтавської обласної державної адміністрації Валерія Головка стосовно результатів обстеження історичного об’єкта та відповідних висновків комісії за участю представників Департаменту культури і туризму та Департаменту будівництва, містобудування і архітектури та житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації. Зокрема зазначається, що потрібно виготовити облікову документацію на унікальне приміщення Пирогівської ЗОШ" з метою подальшого занесення її як пам’ятки культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що сприятиме створенню нових туристичних маршрутів, залученню інвестицій та розвитку туризму Полтавщини загалом". В законодавчих актах наголошується, що складання облікової документації на об’єкт культурної спадщини передбачає виконання роботи з його комплексного дослідження, фіксації, визначення антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, встановлення предмету охорони. Також в ній подається акт технічного стану, вказуються: причини, характер і хронологія утворення (виникнення) та змін об'єкта, відсоток втрат первинного вигляду, зазначається розташування об'єкта у функціонально-розпланувальній системі населеного пункту, визначається його композиційна роль в середовищі.
Приміщення вищого початкового училища знаходиться в історичному центрі села Пироги, обабіч автошляху Т 1716 є домінуючим об’єктом населеного пункту. Володимир Олександрович Мокляк – заступник директора з наукової роботи Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського вважає, що дана будівля є об’єктом культурної спадщини по двох видах, а саме з історії та архітектури.
Історія створення такого високого рівня навчального закладу в нашому селі в 1913 році таїть низку недосліджених аспектів. І найперше, яким чином Пироги на рівні з такими містами як Полтава, Лубни, Миргород, Кременчук, Лубни, Хорол, Золотоноша, Гадяч Полтавської губернії були обрані місцем для будівництва такого величного і просторого освітнього закладу неповної середньої освіти. На підставі джерел, наданих випускницею Пирогівської школи, а нині директором Державного архіву Полтавської області Валентиною Гудим, дізнаємося, що зібрання Кременчуцького земства в кінці 1909 року постановило видати позику 2000 карбованців на будівництво 4- класного училища по типу міських в селі Пироги, в зв’язку "с полезностью и необходимостью такого училища в Пирогахъ" та клопотанням Пирогівської громади, яка асигнувала зі своїх коштів 10 000 рублів на зведення освітньої установи і звернулася до Міністерства народної освіти з проханням про субсидію на утримання навчального закладу. До речі, в підручниках з історії наведені такі дані про ярмаркову торгівлю в 1913 році: пару чобіт продавали за 2- 10 рублів, свитку за – 3-12 рублів, черевики за – 1-2 рублі, простий віз – 8- 20 рублів, сани – 4- 6 рублів, хорошу дійну корову за 40-50 рублів. Таким чином, лише приблизно уявляємо тодішню вартість грошової одиниці та вагомість внеску громади.
В своєму зверненні до депутатів Глобинської міської ради очільниця Державного архіву Полтавської області підкреслила: "Тільки освічена і згуртована громада могла побудувати високого рівня для сільської місцевості навчальний заклад, який нині має матеріальну, пізнавальну та історичну цінність, репрезентує шкільні заклади України початку XX століття є предметом патріотичної поваги та шани, наочним та духовним свідченням культури народу, який його створив, духовною спадщиною для прийдешніх поколінь. Наше завдання - зберегти цей скарб для майбутніх поколінь та інтегрувати пам'ятку культури в суспільний процес."
Підтримали необхідність збереження унікальної будівлі і освітяни Полтавської області в листі до сесії Глобинської міської ради від Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім.. М. В. Остроградського за підписом ректора освітньої установи В. В. Зелюка, зокрема зазначається: " Пирогівське вище початкове училище – це величава простора будівля, яка не зазнала особливих змін з часу створення, була і залишається оригінальною спорудою, тому має виняткову естетичну цінність, вона належить до тих пам'яток, що потребують посиленої уваги та захисту, тим більше, що є можливість інтегрувати її в активне суспільне життя області як Народний Дім та основу для запровадження у ньому педагогіки культурної спадщини."
За інформацією Творчої Спілки Полтавської обласної організації Національної спілки краєзнавців України будівництво вищого початкового училища в селі Пироги відбувалося при сприянні та при підтримці власників маєтків у с. Устимівка: Кременчуцького міського голови (1884-1894 років), члена всіх місцевих суспільно-благодійних установ, "одного з перших земців в нашому повіті, що брав найактивнішу участь в усіх сферах земської діяльності", гласного Кременчуцького повітового земського зібрання Диздарєва Олександра Пилиповича та засновника Устимівського дендропарку, гласного Кременчуцького повітового земського зібрання, члена Кременчуцької повітової училищної ради, санітарного попечителя Пирогівської та Глобинської волостей, члена бюджетної комісії земської управи Устимовича Василя Васильовича. Науковці висловлюють сподівання, що депутатський корпус знайде можливість для фінансування збереження та подальшої експлуатації цінної пам’ятки історії та культури для потреб громади.
Культурне надбання села Пироги викликало увагу і фахівців історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Аналіз розробки проекту студента 5-го курсу Кочерги Олександра з фундаментального дослідження зі збереження та утримання щойно виявленого об’єкту культурної спадщини – унікального приміщення ВПУ створив підґрунтя для детальнішого вивчення минувшини навчального закладу. В зверненні до депутатів та голови Глобинської міської ради істориками наголошується, що "комплекс земських освітніх закладів – це унікальне культурне явище, бо одним з пріоритетних напрямів діяльності народних шкіл земці вважали національне виховання". Окрім цього науковці зазначають: "історія земств цікава з ряду причин – і як приклад життєздатності суспільної самодіяльності в умовах авторитарного ладу, який диктувала Російська імперія, і як самовіддана, багато в чому успішна спроба облаштувати провінцію, "глибинку". Доречно зауважити, що земські школи будувалися не по всій території України. Вони діяли в Полтавській, Харківській, Київській, Херсонській, Катеринославській, Чернігівській губерніях. На прикладі Полтавської губернії, можна прослідкувати об'єми будівництва земських шкіл. Наукова новизна проекту полягає у відродженні унікального для сільської місцевості приміщення в стилі неокласицизму в освітньо-культурний та оздоровчий центр – Народний Дім, (інноваційно культурний простір), що сприятиме наданню якісних та конкурентноспроможних культурних послуг населенню та вирішення завдань нової української школи, а саме різнобічному розвиткові особистості дитини, формуванню в неї загальнокультурних і морально-етичних цінностей. Реалізація проекту забезпечить втілення історичних намагань земських зібрань, оскільки ідея комплексного вирішення завдань позашкільної освіти, яка виникла в земському середовищі, знайшла своє практичне втілення і в утворенні "народних будинків". Проте земства не встигли здійснити всі свої плани до встановлення тоталітарного режиму радянської доби. Сьогодні є шанс в історичному приміщенні навчального закладу, створеного земством, втілити в життя унікальний життєво творчий проект – поєднання минулого з майбутнім, щоб зберегти та примножити ідеали, свою культуру та історію. Прикметно, що проект передбачає і наявність музею, де надихаючою сторінкою можуть слугувати дослідження основних напрямів просвітницько-виховної діяльності земств Полтавської губернії другої половини XIX – початку XX століття." Такі переконливі аргументи висловлюють фахівці провідного університету України шодо необхідності збереження та інтеграції культурного надбання.
Бурхливий вир економічного, культурного та духовного розвитку нашого краю на початку XX століття сформував передумови для масового поширення грамотності, зростанні кількості шкіл та підвищення культурних потреб населення. Наші достойні, цивілізовані, прогресивні та мудрі ПРАДІДИ з глибоким національним почуттям змогли створити неабиякий світоч вчення рівня передового міста ( в Кременчуцькому повіті з 19 волостей, був лише в Кременчуці та Пирогах ) для майбутнього, для дітей, онуків, правнуків, сподіваюся і для ПРА, ПРА, ПРА….. ВНУКІВ( тепер це залежить від НАС). Добре, що потужні потоки історичних цінностей не дали змоги спотворити наше диво, яке належить ПРИЙДЕШНЬОМУ ПОЛТАВСЬКОГО КРАЮ. Але який ще велетенський добірний пласт нашої правічної і життєво трепетної кореневої минувшини замурований (Пульсує, Б’ється, Стукає…) і вже нетерпляче чекає на наше глибоке самоусвідомлення українських традиційних гуманістичних цінностей, моральності та почуття суспільної відповідальності. Унікальний освітній заклад це - « наша твердь в усвідомленні нашої гідності». Випростатися ВСІМ і відродити СВОЮ ІСТОРИЧНУ ПАМ'ЯТЬ – «пройти многотрудну дорогу, на якій НАС чекає нелегка ТВОРЧА ПРАЦЯ. Іншого не дано».
Тамара Кір´ян
староста Пирогівського старостинського округу
