Оплата роботи працівника у святкові і неробочі дні
Визначення поняття заробітної плати надано в статті 94 Кодексу законів про працю України, де зазначено, що заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
При цьому, розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійних та ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Законодавством передбачено і особливості нарахування та виплати заробітної плати, якщо виконання роботи проводиться у вихідні або ж неробочі дні. Відповідно до вимог статей 72 та 107 Кодексу законів про працю України оплата праці за роботу у святкові і неробочі дні оплачується у подвійному розмірі:
- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - в розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася понад місячну норму.
У такому розмірі оплачують години фактично відпрацьовані у вихідний день.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити належний та достовірний облік виконуваної працівником роботи і, відповідно, бухгалтерський облік витрат на оплату праці.
Слід зауважити, що статтею 72 Кодексу законів про працю України передбачається, що за погодженням (згодою) сторін робота у вихідний день може компенсуватися наданням іншого дня відпочинку.
Інспектор праці відділу соціального забезпечення
виконавчого комітету Глобинської міської ради О.В.Логвин
