Вітаємо з Українським Днем родини!
8 липня, в Україні відзначаємо День сім'ї. Присвячений він любові, взаєморозумінню, гармонії і вірності. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша країна збагачується маленькими родинами. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина.
Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство.
З нагоди Дня сім’ї працівники КЗ «Публічна бібліотека Глобинської міської об’єднаної територіальної громади Полтавської області» підготували тематичну підбірку «Українська родина – душі берегиня». Ці матеріали – це результат самоосвіти і розвитку бібліотечних працівників в умовах карантину. А герої підбірки – сім’ї з різних куточків Глобинської громади, які відчувають важливість родинних стосунків, шанобливо ставляться до батьків та рідних, виховують у любові дітей.
Яка сім’я – такий і я
У приміщенні Опришківської сільської бібліотеки в тісному колі відзначили День Родини – вшанували місцеву молоду сім’ю Литвиненків. На гостини завітав головний Литвиненко - Олександр Миколайович з дружиною Тетяною Вячеславівною та синочком Ромчиком. Це родина, яка формує себе взаємоповагою один до одного та до своєї держави, щоденною нелегкою працею та любов’ю до дитини. Олександр Миколайович агроном - садівник. Тетяна Вячеславівна – педагог. Вони впевнені у власних силах, а небайдужість до долі України (Олександр захищав державу на Сході) та активна участь у громадському житті (обоє активні учасники художньої самодіяльності) робить їх більш щасливими та оптимістичними. Бажаємо і ми родині Литвиненків з Опришок здоров'я, сімейного затишку, успіхів у праці!
Жуківська бібліотека-філія КЗ «Публічна Глобинської міської ОТГ»:
БЕРЕГИНЯ СІМЕЙНОГО ВОГНИЩА
Наша країна зараз знаходиться на етапі становлення та відродження як незалежна самостійна держава. В цей складний період велику роль має відіграти жінка — берегиня роду, суспільства, української мови, культури, народних звичаїв і традицій...
Слово «доля» має кілька значень. Одне з них - життєвий шлях. Я хочу розповісти про долю шанованої жительки с. Жуки, матері п’ятьох дітей Корнукій Галини Миколаївни та її родини. А доля у них незвичайна і в деяких моментах трагічна.
Галина Миколаївна народилася 9 травня 1962 року в день великого свята Перемоги в м. Каркаралінськ Казахської РСР в родині вихідця з Оренбурзької області, росіянина Шляхіна Миколи Івановича та українки Андрішак Степаниди Яківни, уродженки с.Перегенськ Івано-Франківської області. Мама була кухарем, а тато – інженером на автобазі. Говорили в сім’ї і російською, і українською мовами. Галя пішла до російської школи в 1969 році, закінчила 10-річку, а в 1984 році – Джезказганське педучилище, отримала диплом учителя початкових класів. Повернулась у свою рідну школу і працювала учителем початкових класів 12 років. У 1980 році Галя познайомилась з вродливим юнаком Ярославом, родина якого була теж з України. Ярослав закінчив працював на будівництві тваринницьких ферм. У 1982 році вони одружились, потім народили діток – синочків Володимира, Василя, Дмитра. Отримали кімнату в сімейному гуртожитку, а згодом – трикімнатну квартиру.
У 1991 році Казахська РСР, як і решта республік СРСР, стала окремою державою. З’явилися чутки про те, що в школах буде запроваджено навчання на казахській мові. Російські та українські сім’ї стали залишати Казахстан. Зазбиралась у дорогу і сім’я Корнукіїв та родичі. Продали квартиру, зібрали найнеобхідніші речі та потягом вирушили в далеку дорогу. В Глобиному їх зустріли та перевезли в с. Новоселівку. Розпочалося нове життя на нашій благословенній Глобинській землі.
Галина та Ярослав швидко познайомилися і здружились з сусідами. Ярослав працював трактористом, Галина доглядала дітей. Син Володя пішов до 2 класу, а Вася – до 1 класу Жуківської ЗОШ І-ІІ ст. Вже в Україні у 1994 році в родині народився четвертий син Роман. а в 1996 році - донька Анастасія.
Дітки Корнукіїв були акуратними, слухняними, спокійними, товариськими, добрими, веселими, активними. Вони ніколи ні з ким не сварились, брали активну участь у громадському житті школи, займалися спортом. Ці якості їм мама прищепила ще в дошкільному віці. Анастасія навчалась на дошкільному факультеті Кременчуцького педучилища, потім – у Кременчуцькому політехнічному університеті ім. Остроградського. Володимир, Василь і Роман відслужили в рядах української армії. Василя у 2015 році мобілізували в АТО, служив у Волновасі. Сім’ї довелося за свої кошти закупляти для сина все необхідне: каску, бронежилет, окуляри, одяг та взуття. Не передати, що пережила сім’я (особливо мати і молода дружина) поки Василь був на Сході України. Дав Бог, він повернувся живим, здоровим, хоча не багатослівним. Всі сини Галини Миколаївни (крім Діми) одружені, мають діток. Рома з дружиною і синочками та Діма проживають з батьками. Володя та Вася з сім’ями живуть окремо. Настя живе, працює та навчається у Кременчуці.. Василь на заробітках у Польщі. Мріє придбати для своєї сім’ї квартиру. У кожній сім’ї панує злагода, повага і любов. Цьому навчили їх мама і тато. Галина Миколаївна не тільки мама – наставниця, а й любляча бабуся. Вже має п’ятеро онуків. І на всіх їм вистачає уваги.
В 2017 році помер тато Галини Миколаївни, а матуся Степанида проживає в с. Новоселівка з донькою Наталією і доглядає могилку свого коханого чоловіка Миколи. В 2005 році Галина Миколаївна стала працювати листоношею і вже п'ятнадцять років розносить газети, журнали, пенсії селянам. І в спеку, і в холод, і в дощ, і в сніг на велосипеді об’їздить своїх односельців. Жуківці шанують Галину Миколаївну за людяність, доброту, допомогу одиноким пенсіонерам. Вона за комунальні послуги заплатить, привезе необхідні покупки, ліки. А ще поговорить зі старенькими, розповість сільські новини, вислухає, порадить, підбадьорить, запитає про здоров’я. Вона бере активну участь у громадському житті села, завжди є членом дільничної виборчої комісії. Люди неодноразово обирали її депутатом Жуківської сільської ради.
У 2017 році у віці 55 років Галина Миколаївна вийшла на пенсію як багатодітна мати. Їй присвоєно почесне звання «Мати –героїня». Заробила у держави пенсійної виплати аж 2000 грн. Аби якось вижити, продовжує працювати, отримуючи за свою нелегку, але відповідальну роботу лише 1000 грн. І хоча Галині Миколаївні в травні виповниться 58 років та вона, як і в юності, струнка, підтягнута, вродлива. Ніколи не сидить без діла. Турбується за чоловіком, дітьми, онуками. Нещодавно відгуляли весілля Романові. Хочеться побажати цій невтомній жінці та її родині доброго здоров’я, сімейного благополуччя, затишку та довгих років життя.
Бібліотекар Заїка С.М.
Найсвятіше – то Родина
Свято родини, це свято для кожного неповторне і трепетне, як сама родинна атмосфера. Бо саме родина то унікальне єднання родів з вікових пластів нашої історії, надійна колиска, рідний поріг і оберіг на все життя.
В козацькому селі Пироги проживають представники славетного роду Гребенів – Анатолій Іванович та Любов Петрівна, цьогоріч подружжя відсвяткувало 55- річний ювілей сімейного життя. Вони познайомилися під час навчання в Полтавському музичному училищі ім. М. В. Лисенка, де Анатолій здобував фах керівника духового оркестру, а Любов навчалася гри на баяні. Творчі, молоді та завзяті після вдало складених випускних іспитів приїхали в славне село Пироги. І хоч Любов Петрівна родом з Лубенського району, та за півстоліття прикипіла душею до нашого села. В енергійній піднесеній атмосфері, де поціновують повагу, чуйність, дотепність, і творчість вони виховали двох доньок, завжди радісно зустрічають чотирьох онуків. Та найбільшою втіхою і наснагою для подружжя є п’ятеро правнуків: Ангеліна, Владислава, Ілля, Євгенія і Назар.
З натхненням зведена оселя, де всьому лад дає творча енергія, взаємопідтримка і велика любов до Життя в найповнішому сенсі цього величного слова, дивує великою кількістю різноманітних виробів з дерева, які майстерно виконує Анатолій Іванович та палахкотінням квітів і добротно доглянутим садом, де частенько порядкує господиня. Привітність подружжя надихає на тривале спілкування, тож рідні, сусіди, односельці і друзі зазвичай з радістю прямують до теплого родинного вогнища Гребінів. Напередодні свята Родини староста Пирогівського старостинського округу Тамара Кір'ян та завідувач Пирогівської сільської бібліотеки-філії Лідія Мацак завітали до Анатолія Івановича та Любов Петрівни з найкращими поздоровленнями з нагоди чудового Дня.
В святковий час сердечно вітаємо всі українські Родини з визначним Днем, хай нива Вашого життя щедро колоситься Добром та Щастям на довгі літа.
Завідувач Пирогівської сільської бібліотеки-філії Лідія Мацак
