"Моє життя – то творення любові"
Твори Феодосія Рогового то неймовірний скарб, чи то для літератора, чи то для мовознавця, чи то для історика, чи то для людини, залюбленої в рідний край, що прагне відчути минуле і зрозуміти сучасне та насолодитися красою української мови. Питомі ідеї не лише вболівання за знищеною красою затоплених Кременчуцьким морем 25-ти населених пунктів, а й ґрунтовне відтворення мови, звичаїв, традицій та унікального природнього оазису плавнів вирують у творах письменника.
Автор намагається не тільки зберегти у слові вже ніколи неповторний пласт культури Посулля, а й донести у найменших деталях особливість внутрішнього психологічного сприйняття дійсності жителями, примусово відселених з правічних земель Батьків. Можливо, важкі "моральні страждання земляків від знищення їхнього одвічного життєвого простору і способу життя" спонукали чуле серце Феодосія Рогового до копіткої письменницької діяльності. Його гнітило безцеремонне невігластво чиновників у царині історії, екології, народознавства, їх постійний тиск при плануванні та здійсненні такого руйнівного для України будівництва. Затоплення безцінних родючих земель, знищення міст і сіл, будівництво водосховища Кременчуцької гідроелектростанції стало, наголошує Світлана Орел: "потужним ламанням хребта українського духу на Подніпров'ї." Феодосій Роговий ще потужніше став проти, не зламався і через десятиліття та віки очима і серцем цією незмірно талановитої людини нащадки вдивлятимуться в розтерте водою Посулля.
Феодосій Роговий почав друкуватися в районній газеті 1950-х роках, а перша книга вийшла в 1973 році – збірка оповідань "Провідини". На її основі побудовано наступний роман-епопею "Свято останнього млива" (1982), який був задуманий у 5 книгах. Із них завершено й опубліковано, крім першої, дві: "Поруки для батька" (1987), "Великі поминки" (1990). Четверта книга – "Сльоза покути" ("Гріх без прощання") залишилася не завершена (розділи в журналі "Київ", 1994), а 5-а відома лише назва – "Скажи мені кончину, Господи!" Крім того, в літературному доробку письменника : "Серце прагне любові" (1984) та "Над Дніпром" (1986), також є сатиричні вірші, новели, оповідання, публіцистичні статті, рецензії, педагогічні етюди, нариси. Феодосій Роговий за книгу "Поруки для батька"(1988) був нагороджений літературною премією імені Андрія Головка; за роман "Свято останнього млива" (1992) – національною премією України імені Тараса Шевченка.
Увесь творчий шлях письменник відчував на собі свавілля цензури – твори намагалися "перекроїти", значно зменшували обсяги, змінювали назви, вирізали цілі розділи, рекомендували включати потрібних героїв, як ото більшовиків, бо боялися найменших проявів національної свідомості. Відповідальний у своїй творчості Феодосій Роговий тяжко переживав такий натиск, та пера на полицю не поклав. "Внутрішня потреба" писати, донести людям те, що в серці живе, що бентежить і надихає душу, що подає аналітичну поживу для мозку змушувала творця знову і знову сідати за письмовий стіл. То був титанічний труд талановитої людини, бо він постійно працював то учителем, то в редакції газети " Комсомолець Полтавщини, окрім цього систематична домашня сільська робота та побутові клопоти вимагали чимало часу. Ото вже ввечері та вночі, пригадує Лариса Рогова ( невістка письменника), при світлі настільної лампи з жовтим абажуром або свічки зі словником української мови за редакцією Бориса Грінченка Феодосій Роговий повністю віддався творчому лету думок. Дрібні мережки стильного письменницького почерку на жовтавих листах паперу ( іншого в торговій мережі тоді не було) розшифровувала дружина письменника Євдокія Тимофіївна і переписувала на чистовик виразними літерами. "Так народжувалися книги" – резюмує пані Лариса – "Попри "безліч рогаток" для творчого простору, дружба з Григором Тютюнником, спілкування з близькими по духу творчими особистостями, а особливо підтримка сім'ї та односельців додавала сили та натхнення письменнику."
В Пирогівській сільській бібліотеці 25 серпня до 95-річчя від Дня народження Феодосія Рогового було проведено книжковий книговір: "Моє життя – то творення любові". Для виставки творів самобутнього письменника з родинної бібліотеки надав видання Юрій Роговий, а унікальними спогадами поділилася Лариса Рогова.
Завідувач Пирогівської сільської бібліотеки Лідія Мацак
