"Глибинне синівське, майже побожне"
Джеймс Мейс. Дослідника з великою повагою можна назвати справдешнім Великим Українцем. Американський доктор історичних наук з пронизливою цілеспрямованістю десятки років комплексно і системно досліджував історію українського Голодомору, намагаючись розкрити цілісність та повноту історичної правди про найжахливішу трагедію, що зазнало людство протягом свого існування.
Науковець ретельно вивчив наявні матеріали з історії українського комунізму в американських університетах, радянську періодику тієї доби, архівні матеріали, статистику, свідчення очевидців лихоліття – представників діаспор, напрацював концепцію. Саме Джеймс Мейс в Тель-Авіві в 1982 році на Міжнародній конференції з голокосту і геноциду вперше кваліфікував штучний голод в Україні, що "забрав від 5 до 7 мільйонів людських життів" як вид геноциду. В 1986 році він розпочав напружену наукову діяльність виконавчим директором Комісії президента і Конгресу США з вивчення причин і наслідків Великого Голоду 1932-1933 років. Комісія збирала і розшифровувала свідчення очевидців жахливого мору, аналізувала значну кількість документальних та джерельних матеріалів, привернула увагу світової громадськості до трагедій Голодомору в Україні. Завдяки значним зусиллям вченого світ дізнався про витоки, масштаби, події , вплив та наслідки Великого Голоду. В 1993 році науковець переїздить в Україну для продовження фундаментальних глибоких досліджень історичних пластів з проблемних питань Голодомору.
Ерудований, невгамовний дослідник викладав в Києво-Могилянській академії, постійно співпрацював з іноземними науковцями, підтримував зв'язки з українською діаспорою, ретельно аналізував політичну ситуацію, інтенсивно продовжуючи вивчення трагічного тоталітарного минулого, пов'язуючи з ним негаразди сьогодення, вболіваючи за майбутнє держави, він прагнув допомогти нам залікувати глибокі травми, завдані Голодомором, репресіями, людиноненависницькою ідеологією. Маючи загострене почуття справедливості, палке бажання максимально об'єктивно та всебічно дослідити українську трагедію, щоб долати рецидиви радянського режиму, Джейм Мейс "згорав" в кипучій діяльності. Навіть тяжко хворіючи, науковець продовжував інтелектуальні пошуки, виступи перед вченим світом, звернення, листування, публікації, участь у наукових конференціях світової наукової спільноти, щоб добитися визнання Голодомору в Україні актом геноциду." Українська влада задкувала, з Москви лунали грізні заяви. На самого Джеймса російські так звані науковці навішували щораз чорніші ярлики." - згадує в статті "Дорога правди і болю" дружина дослідника Наталія Дзюбенко-Мейс. А він продовжував працювати в "ритмі граничного прискорення", пильно вивчаючи суспільно - політичні процеси та висвітлюючи відповіді на складні питання державного будівництва. Переймаючись відновленням історичної пам'яті, дослідник перебував у пошуку ідей вшанування полеглих в роки Голодомору.
"Я ж хочу запропонувати лише акт національної пам’яті, доступний кожному: в національний день пам’яті жертв 1933-го року (четвертої суботи листопада) визначити час, коли кожен громадянин цієї землі, де майже кожна родина втратила когось із близьких, запалить у своєму вікні свічку в пам’ять про померлих. Це було б гідною відповіддю на слова о. Олександра Биковця, який став священиком в Америці: «...Всі були готові на жертви, знали, що не сьогодні-завтра їх знищать, але їх турбувало передовсім: чи знатиме світ про це, чи світ щось скаже?.. І друга проблема - ще більш духовна: чи буде кому помолитися за всіх, хто загинув?». Навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю!" - промовив вчений з трибуни Верховної Ради. В 2004 році у віці 52 років історик полинув у Вічність, через два роки 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», яким Голодомор визнаний геноцидом українського народу.
"Це був геноцид. Це був тотальний геноцид таких масштабів, який зміг повернути годинник історії назад через знищення духовної, політичної, інтелектуальної еліт. Через масове вимордування мільйонів селян голодом та сплановане усунення української мови й культури з міст, через фактичну реставрацію кріпаччини шляхом примусової колективізації сільського господарства, через постійне створення перешкод національному розвиткові українського етносу, свавільну заміну українського національного зразка російським національним зразком, створення нової русоцентричної радянської імперії. .... Апокаліптична руйнація культури і духовності"– наголошував професор Могилянки Джеймс Мейс.
Староста Пирогівського старостинського округу
Кір'ян Тамара
