Безбар'єрність – це про кожного з нас
Звичайний ранок, звичайний маршрут, звичайні справи, але для багатьох людей вони пов'язані з чисельними перешкодами. У когось немає доступу до інтернету та його можливостей. Хтось не може самостійно спуститися сходами. Не всі можуть влаштувати дитину до дитячого садочка або школи. Багато хто не має автівки. І, звісно, є люди, що попри все бажають отримати гідну роботу, а отримують лише відмови на співбесідах.
Все це - бар'єри, тобто те, що ускладнює людям доступ до ресурсів та можливостей. Бар'єри фізичні та цифрові, освітні та економічні, соціальні та інформаційні – як показало дослідження, проведене в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської, понад 60% опитаних українців наголосили, що у своєму житті стикалися з тими чи іншими бар'єрами.
Багато хто вважає, що бар'єри стосуються не всього суспільства в цілому, а лише окремих його груп: людей з інвалідністю (58% опитаних), літніх людей у віці 55+ (28%) та решти маломобільних груп населення (27,4%).
Але насправді кожна людина в ті чи інші періоди свого життя може зіткнутися з бар'єрами. Наприклад, з’являється дитина, а разом із нею – необхідність щодня спускати дитячий візочок з четвертого поверху без ліфта. Проблеми зі здоров’ям, пенсійний вік, складні життєві обставини, навіть банальна травма - і ви вже за бар'єрами.
Саме тому зараз активно використовується ще досить нове поняття «маломобільні групи населення», до яких відносяться не лише люди з інвалідністю, а й всі, хто зазнає складнощів у пересуванні, отриманні послуг, необхідної інформації або при орієнтуванні у просторі: батьки з дітьми до 6 років, особи літнього віку, люди, що проходять терапію після захворювань (інсульт, травми та поранення), вагітні жінки, особи, що пересуваються на кріслі колісному та інші. В різні періоди життя та за різних обставин ми всі стаємо маломобільними та потребуємо безбар’єрного середовища.
Тому формування безбар’єрної України повинно стати спільною метою.
До речі, безбар’єрність –це не благодійність. Суспільство, в якому кожна людина має можливість повністю реалізувати свій потенціал, отримує додаткові переваги. На рівні окремих компаній цей принцип також працює. Дослідження консалтингової компанії Accenture показало, що інклюзивні компанії генерують на 28% більше доходу. Це легко пояснити - близько 70% споживачів готові платити більше за продукцію компаній, що демонструють соціально відповідальну поведінку.
Робота з впровадження безбар’єрності велась досить давно, але по-справжньому системною вона стала півтора роки тому, після того як перша леді України Олена Зеленська ініціювала спочатку проведення глобального всеукраїнського дослідження щодо бар’єрів, з якими стикаються люди, а потім - і велике міжсекторальне обговорення, яке з часом перетворилася на Національну стратегію за створення безбар’єрного простору в Україні. Сьогодні в межах ініціативи першої леді «Без бар’єрів» реалізуються проєкти, які допомагають популяризувати та втілювати філософію безбар’єрності в наше життя: «Держава без бар'єрів», «Громади без бар’єрів», «Бізнес без бар’єрів», «Культура без бар’єрів», низка комунікаційних кампаній – задля напрацювання найкращих рішень та практик, аби безбар’єрність стала новою суспільною нормою.
У вас може з’явитися питання: «А що можу зробити я особисто?». Кожна людина може впливати на діяльність органів місцевого врядування, писати пропозиції та запити, наприклад, якщо у вашій будівлі немає пандусу чи він розташований під дуже гострим кутом. Ви можете розповсюджувати інформацію, наприклад, цей огляд. Ви можете допомогти літнім батькам пройти навчання комп’ютерній грамотності та завести для них сторінки в соціальних мережах.
За матеріалами ГО «Безбар’єрність» та ТСН
