Ветерани Другої світової війни - вічно у наших серцях та світлій пам'яті
Пішов з життя останній ветеран,учасник бойових дій Другої світової війни нашого міста - Олександр Трохимович Радченко.
Олександр Трохимович народився 22 листопада 1925 року в м. Глобине, де виріс та закінчив школу. З початком Великої вітчизняної війни, у 1941 році, був мобілізований до трудового фронту м. Сталінград. У 1943 році вступив до робітничо-селянської Червоної армії. Перше бойове хрещення пройшов у м. Слов’янськ Донецької області. Брав участь у звільненні міст: Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Кривий Ріг. Нагороджений орденом Червоної зірки за взяття в полон німецьких загарбників. Закінчив війну в Чехії.
Після Великої вітчизняної війни закінчив Полтавський державний педагогічний інститут.
Олександр Трохимович прожив довге й непросте життя, проте він ніколи не втрачав віри в краще та завжди мислив оптимістично. Був справжнім патріотом рідної країни, а також прикладом мужності та героїзму для нас сьогодні. Більшість своєї трудової діяльності провів у колгоспі ім. Мічуріна, де займав різні посади, був членом правління . Після виходу на пенсію брав активну участь у трудовій діяльності рідного колгоспу. Нагороджений багатьма медалями за трудову діяльність, а також Медаллю «За хоробрість» вже в незалежній Україні.
«27 квітня 2023 року прийшла сумна звістка про те, що перестало битися серце Олександр Трохимович Радченка — учасника бойових дій і ветерана Другої світової війни. Його ратний подвиг був відзначений багатьма нагородами. І в мирний час він був прикладом для наслідування. Разом із ним пішла ціла епоха, величезний пласт пам’яті про героїчні часи боротьби за перемогу над німецьким фашизмом.
Ми неодноразово зустрічалися з Олександром Трохимовичем, під час наших розмов я захоплювався його розповідями, щиро радів життєвій енергії та оптимізму ветерана. Такі люди є моральним стрижнем народу, тому дуже шкода, що вони йдуть із життя. На його долю в юні роки випали найважчі випробування: спочатку будувати фортифікаційні споруди заради перемоги над ворогом, а потім самому стати в ряди воїнів. За свої військові й трудові доблесті він був нагороджений багатьма орденами та медалями.
Впритул, наблизившись до 100-річного віку, Олександр Трохимович зберігав життєвий оптимізм, був товариським, активно цікавився життям громади та всієї України. Дякуємо йому за так гідно прожите життя від нинішніх поколінь. Вічна йому пам’ять», - висловив глибокі співчуття рідним та близьким міський голова Станістав Джусь.
