25 листопада – Міжнародний день боротьби проти насильства над жінками
17 грудня 1999 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Жінки в усьому світі стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та справжня природа такого насильства нерідко приховані.
У цей же день розпочинається Міжнародна акція «16 днів проти насильства», яка була ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році.
Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків. А також активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок.
Із 1991 року акцію «16 днів проти насильства» підтримують у 100 країнах світу, щоб збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства і створити соціальний простір, вільний від насильства.
Україна приєдналася до акції «16 днів проти насильства» у 2001 році. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об'єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур. Подібна активність свідчить про актуальність проблеми подолання насильства в нашій державі.
Жінки по всьому світу стають жертвами згвалтувань та зазнають побутового насилля, до того ж, масштаби та істинна природа його нерідко приховані. Насилля – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають жінки. Щороку близько 10000 українських жінок гине від домашнього насильства. У всьому світі від нього потерпає більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих. Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка.
15 листопада 2001 року в нашій країні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї». Але, на жаль, наші жінки досі потерпають від насильства вдома. Причому половина з постраждалих – від психологічного, майже 40% – від фізичного. Признатися у цьому своїм знайомим чи правоохоронцями вони готові не завжди, а допомоги потребують якнайшвидше.
Попри повномасштабну війну, розпочату РФ на території України 24 лютого 2022 року, проблема домашнього насильства не стає менш важливою. Війна, як і будь-яка екстремальна ситуація, лише загострює проблеми людей, які були й до цього. Зокрема, це стосується і насильства в сім’ях. Домашнє насильство під час війни – це поширене явище, яке стає ще більш небезпечним, ніж у мирний час. Людям, які зазнали такого насильства зараз, складніше знайти вихід – вони часто обмежені у пересуванні, їм немає в кого попросити про допомогу, вони ще більше залежать від кривдників фізично й матеріально.
Отже, під час війни захист потерпілих від домашнього насильства в Україні набув ще більшого значення. І робота в цьому напрямку значно посилюється у зв’язку з тим, що 1 листопада 2022 року для України набула чинності Стамбульська конвенція. Відповідно до неї, постраждалим особам забезпечується якнайкращий захист і підтримка, сприяння їх фізичному, психологічному та соціальному відновленню. Ця угода передбачає захист жінок від усіх форм насильства та дискримінації, рівність між жінками й чоловіками, політику та заходи для захисту всіх жертв насильства й надання їм допомоги.
У країні працюють центри допомоги жертвам домашнього насильства, проте, варто нагадати, що допомагають тим, хто просить про допомогу!
В Україні за коротким телефонним номером 15-47 ЦІЛОДОБОВО та БЕЗКОШТОВНО діє «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей.
«Гаряча лінія» приймає звернення від усіх заявників та надає інформаційні, психологічні та юридичні консультації.
Надаються роз’яснення, контактна інформація з питань безпеки та оборони, гуманітарної допомоги, соціальної допомоги тощо.
Надається психологічна підтримка заявникам, які телефонують з питань, пов’язаних з воєнними діями.
