15 лютого - День вшанування учасників бойових дій на території інших держав
Вважається, що найкривавішим століттям в історії людства було XX: у війнах і військових конфліктах загинули сотні мільйонів людей. У багатьох з них, зокрема і тих, що спалахували за тисячі кілометрів від України, брали участь наші співвітчизники, проливаючи кров за примарні ідеї російсько-радянської імперії. Скільки їх там загинуло і сьогодні достеменно невідомо.
Найбільше українців побувало на так званій афганській війні. За радянських часів пропагандисти розповідали зі шпальт газет і телеекранів про те, що «радянські солдати допомагають братньому афганському народу в побудові соціалізму». Насправді ж хлопців цікавили не комуністичні ідеї, а те, як повернутись додому живими і неушкодженими.
Чимало «афганців» з перших днів антитерористичної операції, а потім – повномасштабного вторгнення росії в Україну - взялися за зброю. Маючи великий бойовий досвід, вони багато зусиль доклали до організації, підготовки та навчання добровольців, самі стали учасниками бойових дій. Вміння, здобуті на чужих війнах, воїни-інтернаціоналісти застосовували вже на своїй війні, захищаючи рідну землю від поганців.
Ставлення українського суспільства до тих, хто виконував «інтернаціональний обов’язок» за тисячі кілометрів від рідної землі, різниться. Загальновідомо, що 90 відсотків особового складу тодішніх Збройних сил не бажали їхати на ту війну. Але вони були солдатами і виконували накази.
Сьогодні всім нам треба усвідомити одну просту істину: війна російської федерації в Україні закінчиться так само, як і війна радянського союзу в Афганістані. Ганебно.
Низько схиляємо голови перед пам’яттю солдатів і офіцерів, які віддали життя під час виконання військового обов’язку. Висловлюємо глибоку вдячність бійцям, які нині боронять цілісність і незалежність України та оберігають спокій у наших домівках. Бажаємо вам, шановні учасники бойових дій, доброго здоров’я, родинного щастя, благополуччя і головне – нашої спільної перемоги і мирного неба над головою.
