Вода - необхiдна складова нашого iснування!
Вода – це найважливіша на нашій планеті рідина. У воді зароджується життя. Без неї неможливе існування рослин і тварин. Життя є лише там, де є вода і, навпаки, де знаходиться вода, там є життя.
Забруднена питна вода згубно впливає на здоров’я людини. Віруси і бактерії у воді призводять до спалахів епідемій, інфекційних захворювань, а токсичні речовини – до масових отруєнь. Значна кількість хвороб людини пов’язана з незадовільною якістю питної води і порушенням санітарно-гігієнічних норм водопостачання. Вживання недоброякісної питної води суттєво погіршує здоров’я, зумовлюючи виникнення специфічних хвороб
У відповідності до вимог ДСанПіНу 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» питна вода призначена для споживання людиною, повинна відповідати таким гігієнічним вимогам: бути безпечною в епідемічному та радіаційному відношенні, мати сприятливі органолептичні властивості та нешкідливий хімічний склад. Незмінними властивостями води залишаються колір, смак, запах. Прозорість питної води повинна бути не менше 30 см. Забарвлення води, як і її каламутність є неприємною. Безбарвна вода зустрічається рідко, наприклад, в підземних водоносних шарах. Жовтий відтінок частіше за все свідчить про наявність у воді солі заліза, що утворюються в процесі того, що відбувається розкладання рослинних залишків. Надмірна кількість у воді солі сірчаної кислоти, характерна для мінеральних вод.
За даними всесвітньої організації охорони здоров’я більше 80 % відомих сьогодні хвороб пов’язано з незадовільною якістю питної води. Необхідно, по-перше, правильно вибрати воду для збереження, в першу чергу, власного здоров’я і, по-друге, використовувати воду з користю, без вмісту хімічних домішок та отруйних речовин.
Пріоритетом для покращення якості питної води є:
- оновлення та удосконалення систем водопостачання;
- упорядкування зон санітарної охорони джерел питного водопостачання на водозаборах;
- будівництво і реконструкція водоочисних систем з використанням нових технологій.
Власники та балансоутримувачі джерел централізованого водопостачання повинні здійснювати систематичний виробничий контроль безпечності та якості питної води від місця водозабору до місця її споживання, відповідно до вимог санітарних норм. Слід зазначити, що єдиним способом оцінити якість та безпечність питної води – це проводити лабораторні дослідження атестованою лабораторією. Адже мікробне забруднення чи значна кількість певних хімічних домішок не змінюють суттєво органолептичних властивостей води (смак, запах, колір), а відповідно і не викликають підозри щодо її безпечності, але можуть негативно впливати на здоров’я людини.
У той же час, питна вода, що надходить через водопровідну систему населенню не завжди відповідає санітарно – гігієнічним вимогам, а від її якості хочеться сподіватись кращого. Поки вода дійде до споживача з місця, де її видобувають, вона проходить через сотні кілометрів труб. З моменту надходження води в мережу її якість та безпечність всіляко залежить від дотримання основних правил експлуатації водогонів, які через певний термін експлуатації починають втрачати свої основні якості (міцність, безпечність, герметичність, довговічність). Основним недоліком в експлуатації труб є утворення корозії. На швидкість та характер утворення корозії впливає природний склад води. Це призводить до виникнення аварійних ситуацій, поривів водопровідних мереж та як наслідок погіршення якості питної води.
З водою можуть передаватися різноманітні інфекційні захворювання (вірусний гепатит А, ротовірусна інфекція, черевний тиф, паратифи, дизентерія та інші кишкові інфекції), а також яйця гельмінтів, збудники протозойних захворювань. Патогенні збудники можуть потрапляти у воду з різними нечистотами та відходами, тому безпека води в епідемічному плані є однією з головних вимог.
На властивості води також впливає ґрунт, де вона протiкає. Якщо, наприклад, у ньому є магнiй, то люди в тiй мiсцевостi мало хворiтимуть на серцево-судиннi та онкологiчнi захворювання. Вода, в якiй є багато вапняку, називається жорсткою. Загальна жорсткiсть води – це загальна кiлькiсть кальцiю i магнiю, що мiститься у нiй. Багато хто думає, що воду з вапняком не можна пити, бо при кип’ятiннi випадає осад, який осiдає на нирках. Це неправда. Жодний осад в органiзмi не затримується. А вапняк мiстить кальцiй, який позитивно впливає на опорно-рухову систему. Тому люди, якi живуть у мiсцевостi з жорсткою водою, мають свою власну “мiнеральну воду”. Шкодить вона тiльки, якщо постiйно та надмiру її вживати. Тодi в кровоносних судинах утворюються нарости, а на зубах – каменi. На шкiру вода впливає так само. I ось чому: як вiдомо, шкiра дихає через пори, через них же виводяться i шлаки. Так от, кальцiй, що є в жорсткiй водi в надлишку, з’єднується з цими видiленнями i закупорює пори. Зв’язок тут прямий: що жорсткiша вода, то небезпечнiше закупорення. Причому пiд шкiрою утворюються кристали кальцiю – це той самий накип, який з’являється в чайниках. Це проявляється в сухостi шкiри пiсля вмивання i прийняття душу. В результатi шкiра висушується, починає лущитися, з’являються зморшки, лупа, виникають подразнення, фурункули тощо. Жорстка вода має гiркуватий смак, при її кип’ятiннi на поверхнi утворюється плiвка, а в процесi заварювання чаю можуть утворюватися пластiвцi бурого кольору. Тривале вживання жорсткої води може спричинити шлунково-кишковi та серцево судиннi захворювання. Отже, жорстку воду вживайте в мiру.
Вода є необхiдною складовою нашого iснування. I коли ми будемо дотримуватись простих принципiв, то споживання води пiде нам тiльки на користь.
