ІНФОРМАЦІЯ ПРО СИБІРКУ
Сибірка - гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке спричинює Bacillus anthracis. Перебігає в людей найчастіше з ураженням шкіри й утворенням особливого карбункула, набряку та регіонарного лімфаденіту на тлі гарячки та інтоксикації, рідше з ураженням легеневої, кишкової систем і поширенням процесу.
Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті тривалий час і активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах. Сьогодні захворюваність має спорадичний характер — проявляється лише інколи та окремими спалахами. Основне джерело інфекції — хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, з’ївши траву, інші корми або випивши інфікованої води. На сибірку найчастіше хворіють люди, які працюють із тваринами і тваринними продуктами — кістками, вовною, шкурою, м’ясом. Сибірка присутня в більшості частин світу. В Україні понад 13,5 тисяч вогнищ, де може виникнути захворюваність на сибірку, оскільки існують біотермічні ями та худобомогильники, де були поховані хворі на сибірку тварини. У зв’язку з утворення збудником сибірки спор та довготривалого зберігання в ґрунті, спалахи сибірки можуть виникнути де завгодно. Підстави підозрювати сибірку: раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків; гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни; швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів; у разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу Держпродспоживслужби; категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин, уражених хворобою.
Поради з профілактики інфікування сибіркою: купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюють; люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватися гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та інших; виконання ветеринарно-санітарних правил під час догляду за тваринами; забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників; упорядковане захоронення трупів тварин; ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини; контроль захворюваності тварин; знищення заражених трупів тварин; щеплення тварин проти сибірки; отримання особами, які мали контакт із хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками. Також потрібно знати, що зараження людини на сибірку виникає внаслідок проникнення збудника через пошкоджену шкіру або слизові оболонки під час догляду за хворими тваринами, під час оброблення туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин, під час контакту з різними видами сировини, отриманої від хворих тварин, під час вживання в їжу м'яса хворих тварин.
Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання.
Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин не випасати тварин де раніше були розміщені худобомогильники, а також наголошуємо своєчасно проводити профілактичні щеплення тварин проти сибірки.
