Костирський Олексій Миколайович (06.04.1993 – 12.07.2023)
Олексій Костирський народився 6 квітня 1993 року у Глобиному. Тут промайнуло дитинство, згодом – навчання у Глобинській ЗОШ №5. Потім було навчання на механіка у Хорольському агропромисловому коледжі, у Полтавській сільськогосподарській академії – за спеціальністю інженера-механіка.
Ще навчаючись, Олексій працював в агрофірмі «імені Мічуріна» на посаді обліковця пально-мастильних матеріалів. Пізніше - у Департаменті патрульної поліції міста Кременчук, мав звання старшого лейтенанта. З 2020-го року по 2021 рік працював машиністом дорожньо-транспортних машин у Кременчуцькому підрядному спеціалізованому шляховому ремонтно-будівельному управлінні Кременчуцької міської ради.
Олексій захоплювався комп’ютерними технологіями, впродовж двох років навчався в комп’ютерній академії, по закінченні якої отримав диплом та вміло створював IT-програми та ігри.
З майбутньою дружиною Вікторією Олексій познайомився у березні 2014 року, а за рік вони побралися. У листопаді 2015 року у подружжя народилася донька.
17 березня 2022 року Олексій Костирський був призваний за мобілізацією Кременчуцьким РТЦК та СП. Службу ніс у військовій частині **** на посаді розвідника. Мав дзвінкий позивний Ріо. За мужність та самовідданість був нагороджений Нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ генерала Залужного «Золотий Хрест», нагрудним знаком Полтавської обласної ради «За вірність народу України» І ступеня.
12 липня 2023 року поблизу населеного пункту Красногорівка (північна околиця міста Авдіївка Покровського району Донецької області) в жорсткому бою за рідну Україну Олексій Костирський загинув.
Похований у м.Глобине.
