Національна травма України
Пам’ять про Голодомор для українського суспільства - це не тільки питання співчуття, жалю і смутку за жертвами комунізму, але і справа принципу, мірило справедливості та критерій людяності.
Щорічно в четверту суботу листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв Голодоморів. Цьогоріч це - 23 листопада.
У минулому столітті українці пережили 3 голоди: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Зараз на законодавчому та юридичному рівні Голодомором називається тільки геноцид 1932-1933 років. Події 1921-1923 та 1946-1947 років визначають як масові голоди, проте їх геноцидний характер ще не доведено. Але достеменно відомо, що внаслідок масових штучних голодоморів Україна втратила більш ніж 10 мільйонів людських життів.
Внаслідок штучного голоду зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення, яке хотіло жити та працювати на своїй землі. Крім того, було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння й ставлять символічні горщики із зерном і свічки до пам’ятників жертвам голодоморів. О 16.00 год. оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в рамках якої всі охочі запалюють свічку в своєму вікні. До речі, традицію запалювати свічки у вікнах у 2003 році запропонував дослідник Голодомору Джеймс Мейс, зазначивши, що «…навіть сім десятиліть опісля свічка, що мерехтить у вікні, видається мені гідною відповіддю».
Закликаємо долучитися до меморіальної акції та запалити вогник у кожній домівці на знак виявлення скорботи за загиблими та вшанування їхньої пам’яті.
