ГЕНЕТИЧНИЙ КОД НАЦІЇ
У третій четвер травня ми святкуємо День вишиванки. Цього дня тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи вишиті сорочки. Цей день став відомим у всьому світі, заворожуючи красою вишиванок та демонструючи неймовірну культурну спадщину України.
Наша Полтавщина вирізняється багатством технік вишивання – лиштва, гладь, мережка, вирізування, виколювання.
Чоловічі вишиванки було заведено носити на випуск. Зазвичай, як чоловікам, так і жінкам у сорочках вишивали місця, які були найближчі до тіла та передавали йому зовнішню енергетику. У цей перелік входять пазушка з комірцем на грудях та шиї, рукава, манжети на зап’ястях та поділ або низ сорочки. Пазушку на чоловічих сорочках робили широкою й частіше оздоблювали мережкою.
Щодо орнаменту, то чоловікам часто вишивали на сорочках геометричні фігури та рослини, зокрема, дубове листя, яке мало популярність серед юнаків та одружених чоловіків.
Жіночі сорочки мали різну довжину. Обрядові або святкові вишиванки сягали 150 см довжини і спускалися аж до ступень. Повсякденні ж сорочки жінок були короткими, зокрема через практичність. Жінки обов’язково заправляли вишиванки у фартух або плахту, а зверху часто носили керсетки.
На жіночих сорочках, які носили без керсеток, вишивали тоненькі смужки на пазушках. Полтавські горловини зазвичай були круглими зі зборками та ґудзиками, на відміну від західних регіонів України, де пазушки робили квадратними. Жіночі вишиванки, як і чоловічі, на Полтавщині оздоблювали білою мережкою.
Полтавським вишивкам притаманні приглушені, пастельні тони: вохристий, білий, блакитний, синій, оливковий, сірий. Також у полтавській вишивці можна помітити чорний та червоний кольори, які прийшли до нас з Київщини. Класично на сорочках поєднували два кольори, це або червоний з чорним, або червоний з синім.
Старші жінки носили сорочки з темною вишивкою. Це, зазвичай, вишневий, синій, зелений та темно-жовтий кольори. Темні відтінки символізували мудрість, знання та досвідченість.
Весільні сорочки обов’язково вишивали «біллю». Такою технікою на Полтавщині славилася Решетилівка. «Білим по білому» символізує гру світла й тіні та рельєфність малюнка. Це художній прийом, який асоціювався у народі з красою морозних узорів. Для контрасту в таку вишивку додавали небіляні нитки або ледве пофарбовані у попелястий колір.
Українська вишита сорочка пройшла довгий та нелегкий час. Попри суттєві відмінності вишиванок у різних регіонах України, їх поєднує одне – значення, бо всі вони створювались з метою задобрення богів, в яких вірили українці, та оберегу від злих сил.
